|
Одне серце на двох
|
|
| Галка | Дата: Понедельник, 06.07.2009, 13:30 | Сообщение # 106 |
Живу здесь
Группа: Проверенные
Сообщений: 4085
Награды: 105
Репутация: 561
Статус: Offline
|
karolina, дякую
Quote (karolina) який дбайливий))) аж заздрю Олені)))
чесно
я теж))))))))))))))
Quote (karolina) цікаво, хто "переживе" цю розмову?!
точно не знаю.
сподываюся Олена)
мечтать не вредно, вредно не мечтать...
|
| |
| |
| Галка | Дата: Вторник, 07.07.2009, 01:14 | Сообщение # 107 |
|
Живу здесь
Группа: Проверенные
Сообщений: 4085
Награды: 105
Репутация: 561
Статус: Offline
|
Як тільки Олен і Віктор зайшли на кухню віра Миколаївна почала розмову без не потрібного як їй здавалося затягнення, вона не дозврлила спочатку все пояснити а відразу ринула в атаку… можливо для того щоб дочка не помітили що Віра не кинулася допомагати з дідом.
- Олена чому ВІН – вона указала рукою на віктора – ще тут… я думала ви зрозуміли що зараз ви тут нікому не потрібні бачите діду погано і мені потрібно з дочкою поговорити!
- - Віро Миколаїно ви мене вибачте але якщо ви збираєтесь з дочкою розмовляти в такому тоні то скоро від мене не позбудитеся тому що Олену з вамии в цій ситуації я не лишу. І у мене прохання не кричіть Петро Ніканорич спить. И ще одне знаєте з дочкою ви будете говорити про нащі з нею стосунки. Але чесно кажучі я не розумію як ви маєте розмовляти про те про що ви не знаєєте нівчогісенько. Можливо я заращ занадто наглий а може й нрубий. Але мені не хочеться щоб Олена все сама вислуховувала. Давайте краще так ви скажете всі претензії до мене а я буду намагатися їх спростувати. Алее най головніше з усього я хочу щоб ви знали. Я люблб вашу дочку дуже сильно і нкому не дам її скривдити навіть вам.
- - так як ви смієте. Претензя до вас тільки одно. Ви старше мої дочки років так на десять і ви просто покористуєтеся нею і залишите. Я не хочу щоб через вас їй погано було. Ви ж нічого святого не маєте я знаю таких як ви. Це по перще а подруге рано Олені мати будьякі стосунки з проти полоджним полом. Все до побачення зрозумієте тіт ви нікому не потрібні. А Олена себе просто обманює… їй просо хочеться не виділятися від решти подруг.
- Що?! Мамо як ти… ти ж навіть не хочеш вислухати… ну… якщо зараз ти не вислухаєш мене з Віктором то я піду разом з ним. А про Дідуся ти вчасно згадала коли він в коридорі стояв білий як крейда чомусь ти не ринулася йому допомагати. Мам ти ж навіть не знаєш нічого. Не знаєш скільки у нього вже приступів було. Скільки раз він в лікарні лежав. І весь цей час поряд з ним і зі мною були не ви з татом а Віктор. Це він мене пвідтримував діставав з різних ситуацій. Так що я тебе прошу вислухай нас.
- Олена ти йому нічого не винна. Він допомагав дякую йому за це. Але я ще не впевнена чи справді допомагав. Але Олен ти не повинна йому віддячувати, його ніхт не просив і думаю одного спасибі вистачить. А ні то ми заплатимо за те що він пару раз навістив тебе все до побачення Віторе.
- мам що ти таке говориш? Ти ж не знаєш нічого так не можна. – Олена почала злитися. Вона ж нічого не просила тільки вислухати. а…
- Олено я все сказала.
- значить така? Що ж ви мене не виховували майже сімнадцять років. Зараз пізно мам пізно.
- олен ти про що?
- Мені була потрібна твоя підтримка дуже часто мені можливо і поплакатися хотілося але було нікому дід хворий і я просто не могла йому жалітися. І я вирішила стати сильною я нею і стала всі проблем вирішувала сама пішла у спрот, який мене зробив такою яка я є. потім дівчата група я потрошки почала мінятися вже мала кому довіритися мої інтереси розширилися і на спорт відійшов на другий план став тільки для розрядки для душі. але почали з’являтися проблеми які я допомагала діду вирішувати… а сама нікому не говорила про свої. От тоді Віктор Михайлович і запропонував свою допомогу. Далі ваше викрадення і тоді на людях я намагалася триматися мої сльози бачила тільки одна людина дід. Але йму теж було важко і знову серце. Потім дід почав грати в казино в Інтернеті гроші закінчилися я не мала грошей навіть на його ліки тому довелося шукати роботу його гра завершилася новим нападом. Робота була мало оплачувана тоді довелося шукати інші варіанти. Віктор Михайлович і дід дуже переживали куди я пропадаю але їм не потрібно було знати всього.
Чому ти говориш Віктор Михайлович до чого твій фізрук.
- до всього Віктор був моїм фізруком але пішов зі школи. Але не перебивай. Я роботу знайшла в одному клубу боїв без правил. Я вийшла на ринг мамо. Я билася з іншими дівчатами. І повір то були доволі серйозні бій. Дід не знав звідки я беру такі гроші. І почав мене підозрювати у тому що я грабую людей. Він цим поділився з Віктором. І той почав розпитувати мене але це нічого не дало і він прослідкував за мною. Якраз в той день у мене була сильна суперниця. І коли він зайшов до клубу я вже лежала на рингу без свідомості вся побита. А відти так просто ж піти не можна там є контракт. Віктор тоді мене витягнув з клубу. Дід знову потрапив у лікарню і мене вихажувати Вітя. Але ж мої роботодавці так просто не хотіли мене залишати. Тоді я цього не знала Віктор не дозволяв мені до телефону підходити. Через пару неділь я дізналася що Віктор ходив на ринг заміст мене йому поламали ребра. Потім стало все більш менш добре. Концерт в лужниках а далі далі мені знов потрібна була підтримка але ж ні я її не мала де взяти. Коли зрозуміла що закохалася в свого вчителя. Мені тоді було страшно… я не знала що мені робити. Потім Віктор зі знався в своїх почуттях а я його відштовхнула…. Я не мала людини у якої могла б спитати пораду… а далі помилка… в якій були ми обидва винуваті… і Віктору довелося залишити школу… я йому добі багато чого сказала… - Олена вже говорила тихо ледь стримуючи потік сліз… - я місяць мучилася… я дякувати богові у мене є чудові друзі яким им тепер завдячуємо тим що ми разом
- Олен..
- ні послухай… я вже всього що було не пам’ятаю.. можливо і на краще… але весь час поряд була не ти з батьком а мої друзі і Віктор.. і зараз я не дозволю мене позбавити цього… Мам я розумію ти мені хочеш запропонувати поїхати довчитися у Швейцарію перебувати під вашим наглядом… так ось ні я нікуди не поїду…. І після школи залишуся тут. Зрозумій мені вже не потрібна мама наглядач подруга так але… все я все сказала хоча не все. Я кохаю Віктора всім серцем… і зараз мені все одно що кажуть інші… повір за ці пару днів що ми зустрічаємося ми вже багато почули і всі з рештою просто бачили що разом ми щасливі і раділи за нас… а
- Олен він ж твій вчитель…
- він БУВ моїм учителем. Тепер це мій коханий. І все тут.
- Олен ну а ровесники….
- Я не хочу… не хочу нічого слухати… мам невже тобі не вистачило цієї розповіді? А більше нічого не можу сказати… крім того що мені дуже боляче що моя мати не хоче мене зрозуміти. – Олена більше не могла стримати сліз і Віктор просто розвернув її до себе і почав заспокоювати… він не втручався у її розповідь тільки тому що вона мала виговоритися… моливо їй легше потім буде… можливо пропасть між рідними зникне… але йому почало здаватися що цього не буде
- Леночко пішли
- куди це ви зібралися.
- не далеко в її кімнату. Їй потрібно поспати а нам з вами ще раз поговорити…
мечтать не вредно, вредно не мечтать...
|
| |
| |
| krotik | Дата: Среда, 08.07.2009, 00:59 | Сообщение # 108 |
Старожил
Группа: Проверенные
Сообщений: 1208
Награды: 21
Репутация: 209
Статус: Offline
|
Мммм... Грустная продочка. Надеюсь мамик подобреет.
Ленуську так жалко, она так переживает.
И ПНя опять довели.  :'( ПРОДУ!!!!!
СОЙТИ С УМА - ЗНАЧИТ ЖИТЬ
Сообщение отредактировал krotik - Среда, 08.07.2009, 01:00 |
| |
| |
| Галка | Дата: Среда, 08.07.2009, 01:00 | Сообщение # 109 |
|
Живу здесь
Группа: Проверенные
Сообщений: 4085
Награды: 105
Репутация: 561
Статус: Offline
|
krotik, не переживай
все ок будет
я сейчас продку выставлю)
мечтать не вредно, вредно не мечтать...
|
| |
| |
| Галка | Дата: Среда, 08.07.2009, 01:02 | Сообщение # 110 |
|
Живу здесь
Группа: Проверенные
Сообщений: 4085
Награды: 105
Репутация: 561
Статус: Offline
|
Як тільки вони зайшли до її кімнати Олена заплакала ще сильніше.
- Оленочко. Ну не плач. Зайка. – віктор намагався підібрати хоч якісь слова але він просто нее знав як її заспокоїти. І просто сильніше прижав до себе. Так вони простояли хвили з п’ять. І коли Олена більш менш заспокоїлася Віктор її вмовив поспати.
- - а ти залишишся зі мною.
- - залишусь тільки поговорю з твоєю мамою. А ти спи не переживай. Все буде гаразд. – Віктор зачекав пока вона засне вкрив її і пішов на кухню на розмову з її мамою. Він мав намір зараз все висказати так як просто не міг дивитися на сльзи коханої.
- - Віро миколаївно нам з вами потрібно поговорити. Я розумію що вам не подобаеться що ваша дочка зі мною зустрічаеться, ален я її справді дуже люблю.і в мене до вас прохання не доводьте її більше. Вона справді за ці півтора року багато пережи ла. І повірте ваша підтримка їй були дуже потрібні а не розповідала вона вам нічого томущо хвилювати не хотіла. Знала що вам і так там важко… тому зараз ви не праві ви ж навіть не зреагували на все що вона розповіла вам було важлива тільки моя персона. І тому то їй погано і було. Ні ви зрозумійте ми знали що ви будете проти стосунків. Але сьогодні просто не будли готові до того що ви приїдете. Олена не була готова з вами зустрітися можливо вона говорила дещо різко як дочка. але вона говорила те що їй наболіло. так що ви не можете на неї ображатися а завтра думаю вам потрібно поговорити але не про наші з нею стосунки а про ваші.
- - та як ви смієте. Ви хоч розумієте, що ви взагалі не законно себе ведете вона неповнолітня. ви це розумієте. їй ще сінадцять не виповнилася. і ви хоч розумієте...
- - Віро Миколаївно я розуміє. але ж і я не старий. мені 30 а весною буде 31. і от скажать якщо би ви в сімнадцять зустріли людину в якуб закохалися. по справжньому. от скажіть як ви познайомилися зі своїм чоловіком.
- - ми вчилися разом.
- - бачете значить своє кохання ви теж ще в школі зустріли. а як би сталося так що ви познайомилися при іншій ситуації і він був бти старший від вас. але прицоьму він зовсім не змінився від того яким ви його знаєте зараз. просто різниця у віці. от скажіть тільки через це ви б вбили свої почуття.
- - що ви сообі жозволяєте.
- - нічого. а ви на питання не відповіли. я не можу сверджувати протсо не маю на це права. але я знаю що Олена моя доля. і дуже сподіваюся. що і я є її долею. я н.е можу нічого гарантувати. життя дуже не передбачувана річ.але я буду робити все щоб ми з Оленою були разом. все щоб вона ніколи не пошкодувала про те що зараз вибрала. я вас можу зрозуміти ви хочете для Олени тільки добра. але скажу вам ще й таке.якщо ви зараз будете проти наших стосунків. ви можете втратити Олену. повірте у нас силь почуття. і я не маю на увазі те що я буду якось її шкодити вашим стосункам. але їй буде важко з вами спілкуватися якщо ви просто будете її упрекати в наших стосунках. і як мамі можу вам дати пораду. зараз просто змиріться небовязково підтримуйте наші стосунки. але підтримуйте її. і якщо ви виявитесь праві то вон скоро розчарується в мені. хоча я дуже сподіваюсь що цього не буде. але тоді ви просто зможете підтримати її. але ні в якому разі не казати "я ж говорила."
- - кх.......- він такий заяв Віра Миколаївна просто втратила дар мови. Віктор весь час час стояв і тьки побачив дещо удручонну Віру дозволив собі присісти. десь хвилин так пятнвдцять обидва мовчали а потім Віра Миколаївна все таки прушила його. - знаете чесно кажучі такого я не очівула замість того щобб я вам нотації читала ви мене вчили.
- - ну так я ж не дарма вчителем був.
- - у вас і почуття гумору зараз є. це добре. честно кажучи зараз я вас почула. і..... та що ж це таке... охви мене зуміли переконати в тому що ви хороша людина... але я все таки не можу поки прийняти що моя дочка зустрічається з людиною чка на 9 років старша за неї. але ви праві в тому що зараз мені потрібно знайти спільну мову а про з вашими стосунками розберемся після.
- - домовилися. ну тоді ви звичайно вибачте але я піду до Олени я їй обіцяв. і мушу стримати обіцянку.
- - не зрозуміла?
- - я поруч побуду. а ранком скажу що вам погорити трееба але вже спокійно.
- - у мене до вас прохання... навіть більше. я хочу щоб ви тримали себе в руках. я ж розумію що ви доросла людина..
- - за це не турбуйтеся. ну по перше без її згоди ніколи нічого не буде. а по друге чесно самому не дуже в тюрьму хочеться. ну а серйозно. я вам обіцю поки в и не розберетеся нічого не буде.
- - ну тоді я пішов. - Віктор пийшов до кімнати Олени і побачив що вона не спить. - не зрозумів ти чого прокинулась. вже четверта година ночі сонце тобі потрібно поспати.
- - Віть. про що ви говорили?
- - не переживай все добре. ми з твоєю мамою договорилися до того що вона хоч і не одобрює наш стосунки але поки що для вас головне розібратися в своїх стосунках. так що Олен спокійно.
- - вона не буде проти наших зустрічей? - здивувалася Олена.
- - ну я ж тут.
- - Віть іди до мене мені тут самій погано.
- - ех ти лисиця.
- - чому?
- - така ж хитра - сказав Віктор і присів поруч з її ліжком. - все зай давай спи. - Віктор поцілував її у щічку
- - им.......... ні поки не поцілуєш не засну.
- - я ж казав лисиця. - пошуткував Віктор і на цей раз поцілував у губи. ніжно ледь доторкуючись - все а тепер спи.
- - а ти?
- - я? - Вітор взяв стілець і поклав його поряд з ліжком. - я тут посижу. - він сів на стілець. а Олена довго не думаючи сіла йому на коліна.
- - я хочу біля тебе. - вона поклала голову йому на плечі а ноги закинула на ліжко. зараз Олена була схожою на маленьку дівчунку що змушувало Віктора посміхнутися. через пять хвилин вона вже спала а Віктор просто спостерігав за нею.
Але як би Вітору не хотілося він не міг так просидіти весь час тому коли годинник близився до шести годин Сепнов поклав Олену на ліжко а сам все так же сидів біля неї не випускаючи її руки. ну Вітор теж людина і під ранок він заснув от так сидячи.
у девятій годині Віра вирішили подивитися як там її дочка і те що вона побачила не могло її не розтопти. Віктор сидів а точніше спав на стулі біля ліжка тримючи Олену за руку. і в очі кидалося те що він дуже ніжно тримав руку Олени.
- Таки дрчка не помилилася в виборі коханого. але все таки треба до нього приглянутися. може таки достойна людина.
мечтать не вредно, вредно не мечтать...
|
| |
| |
| krotik | Дата: Среда, 08.07.2009, 01:10 | Сообщение # 111 |
|
Старожил
Группа: Проверенные
Сообщений: 1208
Награды: 21
Репутация: 209
Статус: Offline
|
Галка, ты меня успокоила на ночь. Теперь со спокойной душой могу идти спать.
Покаськи. Жду продочку еще!!!!!!
СОЙТИ С УМА - ЗНАЧИТ ЖИТЬ
|
| |
| |
| Галка | Дата: Четверг, 09.07.2009, 15:05 | Сообщение # 112 |
|
Живу здесь
Группа: Проверенные
Сообщений: 4085
Награды: 105
Репутация: 561
Статус: Offline
|
. як тільки за Вірою зачинилися двері. У Олени задзвонив телефон і Віктор з Оленою почали прокидатися.
- доброго ранку.
- доброго ранку сонце моє. як спала?
- добре дуже цікаво хто це там дзвонить.
- це не дзвонять це твій будильник грає.
- ааа........ що вже дев"ята?
- мабуть. Олен я вже піду мені в десять на роботу. а мені треба ще до порядку себе привести а то мабуть зараз на чучело схожий.
- Віть так заспокойся я думаю мама ще спить
- сумніваюся. Олен ти поговори з нею сьогодні. ви не чужі люди і я думаю що вам не вистачає просто відкрито про все поговорити. тобі ж хочеться щоб ти могла мамі розповісти все?
- дуже хочеться.
- ну от значить не бійся. ти ж спортсменка.
- добре але все одно я тебе нікуди не віпущу. бритву візьменш у діда. я думаю дома можна буде знайти якусь татову футболку так що ззараз ми тебе освіжимо іди до ванни а я принесу тобі полотенце й бритву.
- ти коли стала такою то а?
- якою це?
- честно зараз ти мені нагадуєш дбайливу дружину.
- ну так Степнов ти що не зрозумів це все ж не просто так з натяком. - хитро посміхнулась Олена.
- ааааа ну все з тобою зрозуміло Кульоміна. - він чмокнув її в губи. але Олена його так просто не відпустила.
- ні і це називається поцілував? все сам собі сніданок зробиш
- ти що ще й сніданком мене хотіла накормити. ну Ленка! твоя мама мене приб"є це точно. може не треба.
- нуууу....... ти ж сам сказав що нам поговорити треба. от я з мамою поговворю й уговорю.
- Олен. не треба.
- все я сказала. - Олена вже стояла біля двері.
- ух ти яка командирша. - Але зробити Віктор нічого не встиг Олена вже йшла до кухні. - Мамо, ти де?
- Олен я на кухні. ти щось хотіла?
- ну....... взагалі Віктор казав.....
- Олен давай поговоримо. я вчора була шокована тим всім що відбулося твоїми словами.і.....
- мам стій. ми поговоримо. але до цього прохання.
- що?
- мам Віктор всю ноч зі мною просидів а йому в десять треба на роботі бути. він поки дійде до дому то нічого і не встигне. а вигляд у нього помятий можна ..... на цей раз він.....
- добре добре я мабуть до дідуся
- добре а ....
- ну що ше? - Віра вже була зовсім іншою... доброішою... і зараз дивувалася своїй дочці...
- и.... а тут є якась татова футболка?
- є. зараз тобі принесу.
- дякую за те що розумієш - Олена вже йшла до себе у кімнату. Відправила Віктора до ванни а сама пішла готувати сніданок. за цим заняттям і застала її мама.
- ти готуєш?
- взалато я вже давно вмыю готувати.
- але дідусь казав.....
- у мене часу ніколи не було й бажання, а тут...
- зрозуміло все. Ось футболка.
- пасибі. Віть я фублоку тобі знайшла! Вона на кухні візьмеш.
- Олен ти що він ж буде без верхнього одягу
- тай що я все одно зайнята. не переживай його не побачу.
- Олен а може краще ти мені її занесеш. - почувся з ванни голов Вітора.
- неа. зайнята.
- гараз сам візьму.
За цим всім наглядала Віра. і її булдо кось не пособі. тепер вона бачила Олену дорослою... дівчиною... та майже дружиною.. того що так ведуть себе тільки дружини. не можна сказати що це їй не подобалося але вона вважала що Олені рано бути настільки серйозно... а може й навпаки.. але зараз їй не хотілося в це все втручатися.
До кухні зайшов Віктор він очима швидко знайшов футболку і моментально її одягнув. Так як до кухні було два входа . а Віра стояла у пройомі інших дверей Віктор ї не пмітив. та й Олена думала що мама пішла.
- віть ти?
- я. ти щщо робиш.
- не видно.
- неа.
- ну комусь сніданок готую.
- им..... а кому?
- собі.
- ну раз собі то я на роботу. - сказав Віктор і зробив вигляд що збирається йти.
- нікуди ти не підеш поки не поїш до того ж все готово.
- і коли ми такими правильними стали то а? я памятаю раніше мені доводилося тебе заставляти їсти.
- нуууу...... я хворіла і не хотіла просто нічого.
- ну ну.
- все сідай.
- Олен - Віктор підійшов і обійняв її ти мене вибач але вже дуже нагадує...
- сім"ю? знаю мені теж але.. тобі що...
- і не думай таке зрозуміла. просто не звично....
- мені теж все сідай а то на робоиу запісзнешся
- неа.
- що?
- тільки з однією умовою.
- якою
- ти поруч.
- ну тоді я боюсь що на роботу точно спізнешся до речі ми з Ранетками ввчере знову до школи йдем. - Віктор вже сидів за столом і вминав все що приготувала йому одлен- навіщо? школа. чорт. Олен я забув зовсім але вчора Савченко просив нас підійти.
- навіщо? він знає?
- позавчора нас бачив.
- а як він... ну а ти кажеш я лисиця. і чого ми не підійшли і що він хотів.
- поняття не маю що він хотів а не підійшли тому що спочатку розбиралися памятаєш?
- ага.
- а потім просто забулося.
- сьогодні треба буде зайти. він все одно в школі
0- нікуди ти сьогодні взагалі не підеш. дівчатам позвониш поясниш
- опа не зрозуміла.
- все було дуже самочно дякую.
- вікто р встав зі стола поцілував Кульоміну у щічку - а не підеш нікуди тогму що тобі спочатку з мамою поговорити треба. та й вам необхідно разом побути. тому зідзвонимся. до завтра. якщо щось треба буде дзвони. я пішов.
- як до заватра чому.
- та тому ж чому ти дома сидиш.
- віть ти ж знаєш на репетицію я все одно піду.
- знаю. але сподіваюся що знайдеш вихід.
- ну й вредний ти.
- від такої ж чую. все до завтра. - Віктор залишив поцілунок на губах Олени й пішов.
А Віра хоч і розуміла що це дуже не гарно але чула все і бачила як вони ведуть себе один з одним. На булла рада за свою донью тому зараз вона свтилася від щастя. Але вона боялася що їй рано мати ще ці стосінки.. боялася що Віктор скривдить її дочку… а може вона боялася того що її донька виросла.. виросла без неї…. І можливо вже скоро буде житии дорослим життям…
мечтать не вредно, вредно не мечтать...
|
| |
| |
| Jane^Air | Дата: Четверг, 09.07.2009, 17:19 | Сообщение # 113 |
Новичок
Группа: Проверенные
Сообщений: 4
Награды: 0
Репутация: 32
Статус: Offline
|
привіт)))я вже є)))
|
| |
| |
| Галка | Дата: Четверг, 09.07.2009, 17:20 | Сообщение # 114 |
|
Живу здесь
Группа: Проверенные
Сообщений: 4085
Награды: 105
Репутация: 561
Статус: Offline
|
Jane^Air, привіт привіт)))
мечтать не вредно, вредно не мечтать...
|
| |
| |
| Jane^Air | Дата: Четверг, 09.07.2009, 17:22 | Сообщение # 115 |
|
Новичок
Группа: Проверенные
Сообщений: 4
Награды: 0
Репутация: 32
Статус: Offline
|
якось незвично 
|
| |
| |
| krotik | Дата: Четверг, 09.07.2009, 17:27 | Сообщение # 116 |
|
Старожил
Группа: Проверенные
Сообщений: 1208
Награды: 21
Репутация: 209
Статус: Offline
|
Галка, прода фантастически сссссссссуперская!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!1 А когда следующая)))
Приветик кстати  Как твои делища???
СОЙТИ С УМА - ЗНАЧИТ ЖИТЬ
|
| |
| |
| Галка | Дата: Четверг, 09.07.2009, 17:27 | Сообщение # 117 |
|
Живу здесь
Группа: Проверенные
Сообщений: 4085
Награды: 105
Репутация: 561
Статус: Offline
|
Quote (Jane^Air) якось незвично
нічого звикнути можно головне ти з нами))))
мечтать не вредно, вредно не мечтать...
|
| |
| |
| Галка | Дата: Четверг, 09.07.2009, 17:28 | Сообщение # 118 |
|
Живу здесь
Группа: Проверенные
Сообщений: 4085
Награды: 105
Репутация: 561
Статус: Offline
|
krotik, нини приветик.
спасибо рада что понравилось. следующая вечерком)))) а может и раньше еще не знаю)))
мечтать не вредно, вредно не мечтать...
|
| |
| |
| krotik | Дата: Четверг, 09.07.2009, 17:40 | Сообщение # 119 |
|
Старожил
Группа: Проверенные
Сообщений: 1208
Награды: 21
Репутация: 209
Статус: Offline
|
Quote (Галка) спасибо рада что понравилось. следующая вечерком)))) а может и раньше еще не знаю)))
Буду ждать!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
СОЙТИ С УМА - ЗНАЧИТ ЖИТЬ
|
| |
| |
| karolina | Дата: Четверг, 09.07.2009, 19:45 | Сообщение # 120 |
Общительный
Группа: Проверенные
Сообщений: 266
Награды: 22
Репутация: 160
Статус: Offline
|
таааак-с, дісталася я, нарешті, до твоїх продок)))
бідолашна мама))) мені її навіть трохи шкода було. за один вечір стільки всього))) спочатку картина дочки з коханим, потім "разбор полётов" з Оленою, ну і контрольний постріл, для тих, кому вдалося вижити))) Віктор, зі своїми репліками. бідолашна мамуся))) сподіваюсь, він переконав її в своїх "благих намерениях"))) Quote (Галка) у девятій годині Віра вирішили подивитися як там її дочка і те що вона побачила не могло її не розтопти. Віктор сидів а точніше спав на стулі біля ліжка тримючи Олену за руку. і в очі кидалося те що він дуже ніжно тримав руку Олени.
- Таки дрчка не помилилася в виборі коханого. але все таки треба до нього приглянутися. може таки достойна людина. ех, просто таки родинна ідилія))) від такого найчерствіше серце розтане))) Quote (Галка) За цим всім наглядала Віра. і її булдо кось не пособі. тепер вона бачила Олену дорослою... дівчиною... та майже дружиною.. того що так ведуть себе тільки дружини. не можна сказати що це їй не подобалося але вона вважала що Олені рано бути настільки серйозно... а може й навпаки.. але зараз їй не хотілося в це все втручатися. ага, дійшло, нарешті?! кинути дівчину на хворого діда і свінтіть за тридев"ять земель, а потім чогось вимагати від неї і розпочати виховання? ну-ну, бажаю успіху!))) Олена їй свою позицію більш, ніж чітко змалювала))) коротше, Галочко, продки, як і завжди, дуже чуйні і змістовні))) Молодець!!!
|
| |
| |
