Сериалы онлайн

всі дні що залишилися до Нового року пролетіли як одна мить. і весь вільний час Олена з Віктором проводили разом. обом дуже не хотілося розлучатися на цілий місяць. Але Олена не могла не поїхати а Віктор не міг поїхати. робота його міцно тримала але крім конракту причиною були гроші на превеликий жаль без них тепер нікуди.

в один із їх спільних вечорів (що майже завжди переростали в ночі як і зараз) у квартирі Віктора Олена знов згадала що їй скоро потрібно їхати.
- завтра вже новий рік - з сумом сказала Олена лежачи в обіймах коханого.
- ну і чого сумуєш проведемо його на найкращому рівні.
- ти маєшь план?
- звичайно.. я знаю що твої Ранетки...
- наші ранетки - перервала його Олена.
- добре Наші ранетки Новий рік зустічають в кафе Жені. можемо до них завітати для початку а потім ...... ну що буде потім ти потім і дізнаешься.
- нечесно.
- ти краще скажи так ми йдемо в кафе
- так. не недовго з задоволенням
- а надовго?
- ні.. на довго я не можу. у мене зустріч.
- це ще з ким. одним дуже гарним фізруком
- ти що а ? ти вирішила мені зрадити ну..... тобі доведеться вдповісти за це - Віктор почав щекотати Олену а вона дуже сильно намагалася не кричати але у неї це не дуже добре виходила.
- все все Олен я здаюсь. просто перспектива що баба Дуся з сусідньої квартири зараз мііцію викличе мене не надихає.
- хахаха.. я собі уявляю це...
- ні це не треба може краще щось друге уявити більш приемне.
- а навіщо мені уявляти щось біль приемне. в такому разі я можу зробити щось більш приемне ніж уявляти як баба Дуся викликакє міліцію.

Наступний день вони провели в перед новорічній суїті. Олена з Віктором вранці пробіглися по магазинам для того щоб купити деякі продукти і заодно забрати подарунки які ще не лежали дома. після шопінгу вони наряджали ялинку в домі Віктора сміялися згадували багато моментів що відбулися з ними за цей рікк.... раділи тому що вони змогли все пережити і зараз вони разом. після приготування страв на вечір (готували ввони теж разом і як і колись без погрому на кухні не обійшлось) Олена з Віктором завітали до Петра Ніканорича вони приглашали фантаста приєднатися до них але у нього були свої плани на Новий рік. тому вони просто посиділи втрьох побалакали привітали один одного за вчасно і " парочка" (як часто їх назівав Кульомін) пішла далі . на годиннику було вже дев"ята вечора і тому вони тримали путь до кафе Жені.

- Дівчата ми прийшли - обявила Олена заходячи до приміщення. - ну що з наступаючим вас. - вони всі обійнялися - у мене ... точніше у нас .- сказала Олена і ніжно подивилася на Віктора. - у нас для вас є деякі подаруночки
- Олена подарунки почекають спочатку я дещо скажу. - обявила Лера
- що?
- тільки не бий мене. але ви вже як сімейна пара... такі милііііііі... може вам би і справді...
- ЛЕР! от ти остання дізнаешь що я ми тобі купили. - сказала Олена і взялась за роздачу подарунків. і вони з Віктором вже правда спириймалися як сім"явсі тільки й чекали коли він нарешті освідчиться їй. у Віктора н це були зовсім інші плани. ну найперше він хотв розібратися з її батьком а до того не мав бажання прискорювати події... пока що їм і так було дуже добре... можна навіть сказати що Олена жила внього але й дома вона зявлялась все таки діда вони залишити без нагляду не могла.
з Ранетками вони просиділи до пів дванадцятої. ще раз всіх привітавши вона спокіно нікуди не спіша пішли до дому...
Олена була в роздумах після слів Лери.... тому що й справді вони не були людьми що просто зустрічаються вона вже деякий час вважала його квартиру своїм домом.. і це на диво її не смущало і його теж...можливо їм потрібно було поговорити але навіщо... обох все влаштовувало вони були щасливими...

Олена дуже міцно обняла Віктора ніби боялася що він зараз піде… їй так не хотілося кудись там їхати… але вона мусить… дівчат не хочить підводити… та й для неї музика це все ще її життя…
- Віть я так не хочу нікуди їхати… я… я не можу цілий місяц без тебе. – віктор відсторонив Олену від себе щоб заглянути їй в очі. Коли йому вдалося це зробити то в очах він побачив сльози що підходили до краю ока.
- Оленочко… сонечко мое… ну ти чого… мені ьуде тебе теж не вистачати дуже сильно… алде ж ти повернешся.. і я якщо зможу раз чи двічі приїду до вас в Пітер…
- чесно? – Олена зараз була схожа на п'ятирічну дівчинку, яка вибиває обіцянку з батька щоб той подарував їй куклу.
- ну я тебе колись обманював. Сонце ну не розстроюйся… ну чого ти боїшся я ж нікуди не дінусь… я буду тебе тут чекати з перемогою.
- я не знаю.. передчуття погане…
- Олен подивись на мене – Кульоміна п=зазирнула йому в очі. – Олен все буде добре я тобі обіцяю. Ну нічого не трепиться… а якщо я е зможу хо раз приїхати памятай що я тебе дуже сильно люблю.. і що в твоему сердці я завжди з тобою.. так як і ти зі мно в моєму сердці і душі.
- я тебе теж дуже люблю. Я просто … вже…
- ну ну .. Олен заспокойся. Коли ви їдете?
- В обід
- так зараз вже восьма ранку. Ти речі я так розумію не зібрала. Тому ми зараз ідемо до тебе збиаємл тобі сумку.. – Віктор намагався розтормошити дівчину показати що не все так погано але у самаго кошки на душі скребли.. було так паршиво… та заради Олени він тримався… чомусь обидва дуже боялися цієї розлуки.. і якщо Олена говорила про це в слух то Віктор не хотів її лякати… тільки він знає які зусилля йому доводилося докладати щоб бути спокійним щоб Олена не бачала… як йому важуо і як з кожною хвилиною в його душі все певніше засідала біль розлуки…
Сумку вони зібрали доволі швидко. Олена попрощалася з дідусем… і… настояла на тому щоб вони з Віктором повернулися до дому до нього по перше деякі речі Олені справді були в домі Віктора…й ще залишалося дві с половиною години до відїзду Олена хотіла їх провести тільки з Віктором..
Йшли вони не довго хвилин з десять. Як тільки двері квартири ха ними зачинилися Олена нічого не кажучи поцылувала Выктора… вона так боялася що це ъх остання мить що слова були просо зайві..було не зрозуміло що це за відчуття… а точніше олена просто не хотіла вірити в те.. що зараз їй здаеться о вони з Віктором розлучаються не на один місяць а на роки… тому щось казати не хотілося… просто була потореба у його турботі… ніжность.. любові.. потреба в ньому… так хотілося щоб ці дві години пройшли як умога медленней. Віктор відчував всю напругу і кусочок відчаю Олени… і тому так само мовчав… мовчав і насолоджувався цими митями коли він може даруватиїй себе.. насолоджувався тим що вона поряд.. що тіольки вона пробуджує в ньому на ніжніші почуття… вона дарує йому себе свою душу й сердце… і бльше ні йому ні їй і не хотілося…
Як бі люди не хотіла замедлити час.. та в нього свої закони.. він не вблаганно рухався вперед…
І ось Віктор з Оленою стоять перед поїздом… багаж вже на місці до відправки лишилось хвили дві… останній поцілуной… в якому змішана радість смуток розлука любов… останній погляд… в ояа один одного бачать біль розлуки… і останні слова… перед довгою поїздкою.. вони будуть розмовляти по телефону але це ж не те…
- все йди… Олен я тебе люлю.. памятай це.
- я тебе теж люблю… я .. сумуватиму.
- я теж… звони…
- обовязково… - знову губи зустрілися але всього лиш на мить…

А вже наступної секунди.. вона проходить в потяг… і ось здаеться пройшла вічність пока вона дійшла до вікна… й останній помах руки..
Чому так важко? Ж нічого жахливого не сталося… він зможа на вихідних приїхати… зможе звонити… але чомусь розлука лякала… їм навіть день один без одного важко.. а тут цілий місяць…

Мені здається, чи дійсно насувається буря???!!!

я була не подалеку на всякий випадок... Вітя казав що ти будеш дуже сильно переживати... казав, що коли ти прийдеш ти можеш буди.... ееее... розстроєна... іііі.....

вимучина... тепер я розумію що він применшив... дуже сильно.... олен на тобілиця нема... давай ми зараз зайдем в квартиру і ти вітдихнеш.... - сусідка сильно

задумалась і Олена ніяк не могла зрозуміти що сталося... - Віктор попросив мене ще щось зробити .. але я не памятаю... от тобі й склероз... - Олена розуміла чому

Надія так турбується... це була дуже хорошо жінка перед пенсіонного віку.. вона знала Віктора і його сім"ю колись дуже жавно... і ось декілька років тому коли Віктор

переїхав у цю квартиру вони зустрілися... Надія відносилася до Віктора як мати, завжди його підтримувала... Віктор про неї не розповів коли Олена запитувала про

його сім"ю .... просто тоді йому й так було важко... та і як він пояснивйому хотілося щоб Олена спочатку познайомилася з цією жінкою ... але все що він говорив тоді

на дачі було правдою... Надія не могла замінити йому всіх близьких... і тому кажучи про близькихлюдей він не брехав... та й за три роки він все ще не звик до цієї

хоршої жінки.. і як не дивно Олена з нею подружилася... у Кульоміної після того як вона зустріла Віктора прокинулися такі прості інстинкти як турбота (і все це було

направленно на Віктора... хоча... чому прокинулися... вона вже звикла турбуватися спочатку над дідом а тепер і Віктором)... і вона була вдячна Надії за те що вона

так допомагає Віктору адже раніше йому потрібно була підтримка іноді він Олені нагадував дитину... хоча частіше було навпаки... Надія так само було вдячна Олені

адже саме після зузстрічі з нею Віктор відкрився... вона і сама прониклася до цієї дівчинки і дуже її любила... от так Олена знайшла бабусю хоча справідливіше

потібно було її називати свекровью... ці всі спогади не могли не викликати усмішку... але усмішка так і залишилася в її душі тому що вона була вимученна

щобпосміхатися - ось Оленочка я згадала - через деякий час тиші сказала Надії ( все таки вони з Оленою домовилися звертатися одна до одної по імені) - віктор

сказав що можливо ти сюди прийдеш відразу по приїзду і як я подивлюся - жінка кивнула головою на сумку - так воно і є і тому вн просив щоб ти залишалася тут але

спочатку подзвонила своєму діду... він говорив що тот хворий на сердце .. тому я тебе прошу давай ми зайдемо до квартири ти подзвонеш а потім вітдихнеш
- Надія дякую вам велике... але... я мабуть... - Олена довго думала ну наскільки їй це дозволило її свідомість... вона була втомлено до межі... - добре я залишуся

але ляжу спати не раніше ніж прочитаю листа ... в ііншому випадку я просто не зможу заснути
- добре... те що ти дівчина вперта я знаю...пішли... але діду подзвони - сусідка швидко закрила свою квартиру і відчинила двері в дім Віктора. - ох Оленочко... Віктор

мене приб"є... як я взагалі могла дозволити тобі стільки простояти під дверима... ти мабуть замерзла а я розвела демагогію... - говорила жінка пропуская Олену в

двері - я пойду поставлю чайник вип"єш чаю... як тільки захочеш прийдеш на кухню.. і Олена не забувай я поряд... якщо що я допоможу...
Кульоміна тільки кивнула і пішла в кімнту Віктора... в їх кімнату як вона залишилася одна нею заволов відчй паніка... вона дуже боялася цього письма .. мабуть

вперше в житті вона чогось так боялася... дрожащими пальцями вона рокрила конверт і почала читати лист
"Оленочка!
мила моя... сонечко... чесно мені дуже тяжко тобі писати ... тому почну с більш приємного
зайка я вітаю тебе перемогою... я просто впевнений що ви перемогли... і мені дуже жаль що замість того щоб ти зараз зі всіма святкувала цю подію ти мучаєш

себе... так Олен я впевнений що ти дуже нахвилювалась... і прсто переконаний в тому що ти ще не була дома а відразу з поїзд прибігла сюди і по цому приводу хочу

сказати Олено ти що твриш з собою а? взагалі мені потрібна здорова дівчина... так що я дуже прошу як дочинаєш ВСЕ ТКИ ПОДЗВОНИ ДІДУ... адже я впевнений що

ти не почула просьбу Надії... - тут Олена не змогла не посміхнутися.. все таки як добре він її знав... але якщо він так добре її знає то чому не попередив це? чому

змусив так переживати й мучатися... такі думки змусили погасити усмішку і повернули біль - Олен я хочу попросити у тебе пробачення ... я ось насварив тебе... а я ж

сам винен в тому що ти так хвилюешся ... сподіваюсьти зможеш мене пробачити... повір я правда не міг тобі подзвонити (і на жаль не знаю коли подхвоню.. пробач

за це) якщо б я міг... але ладно... вже зроблено... що тепер... Олен справді якби моя воля ти би зараз не читала цей лист ти би не мучилась так... зараз би ти просто

слухала мене... але це не так пробач...
Олен я мабуть навіть не уявити собі не можу СКІЛЬКИ пропущених дзвонків на моєму мобільномц телефоні.. мабуть в пару раз більше ста... розумію що шуткувати не

умісно.. але чесно мені самому потрібно хоч щось щоб усміхнутися... думаю тобі також... Леночко я хочу тебе попросити... хоча я сумніваюсь в ттому що можу тебе

ще щось просити ... але Олен дуже прошу дочитай лист... звичайно все ти з нього не зрозумієш.. та я й сам нрмлаьно нічого не розумію.. токось Олен... я дуже

прошу пам"ятай що я кохаю тебе.. безумно люблю... хоча може ти зараз в це й не повіриш адже за останні дні я тобі причинив велику біль... але Олен я ж при

останній нашій розмові попереджував що наступного дня буду дуже зайнятим... й прсив щоб ти не переживала... хоча знаючи тебе я зараз просто впевнений що ти

зрозила все навпаки... і зараз я дуже караю себе за те що не сказав ясніше... так абуть я пишу щось не те... Олен взагалі я поїхав в унше місто.. зявилися деякі

справи... точніше пробблеми... можу сказати що це пов"язано з моїм минулим...конкретніше нічого не скажу... адже... я памятаю що обіцяв тобі все розповідати... і

розумію що роблю тобі зараз боляче... але повір так краще.. мені необхідно самому в усьому розібратися.. тільки не думай що я тобі не довіряю... повір так треба..
можу уявити що ти собі напридумувала... я дуже прошу не думай що я тебе покинув... хоча схоже на те що я просто втік... але зайка моя... у меене зараз сердце

просто розривається на кусочки.. можливо я роблю помилку що їду сам... але по іншому я не можу... а пр розмові я нічого не сказав просто тому що не можу

прощатися по телефону... я б просто не виніс твій розстроєний голос... и Олен вчора я нічого не сказав (точніше при останній нашій розмові... лист я пишу на ранок

наступного дня...) вчора я думав що поїду ранком перед твоїм приїздом... а тут сказали що потрібно їхати вже... Олен я б не зміг по телефону... пробач за

слабкість... пробач що змусив тебе хвилюватися... я кретин.. але Олен якбі ти почула мі голос ти б все зрозуміла і повір .. хвилювалася б ще більше...а так я

впевнений ти намагаля все списати на телефон зв"язок.. на що завгодно... хоча все одно жахливо турбувалася... я знаю ти відволікалася на музику і впевнений що

виступала чудовоююю я не знаю коли приїду.. Олен розумієш... я решу все с прошлим... я маю зробити все щоб у нас було майбутне... і коли я повернуся якщо ти

все ще захочеш бути зі мною.. ми будем разом... будемо щасливі...
я сподіваюсь що все так і буде.. сподіваю що ти мене пробачиш за все те що тобі довелося пережити... і за мене не турбуся те що я роблю ніяк не повзано з

криміналом... я жив здоров... и повернуся здоровим... Олен для мене разлука схожа на муку... але... я не можу не вирішити цю проблему... а точніше... я крім того

що вирішую проблему... я хоч у де в чому розібратися... нічого тобі не розповідаю тому що ти себе замучиш...
Олен я кохаю тебе... і я повернуся... якшо не захочеш чекати я зрозумію але прошу зрозумій... і пробач... хоча щось вимагати від тебе я не можу так я і сам нічого

не розповідаю.. сподіваюсь ти мені ще віриш...
я можу пообіцяти тільки одне.. твій випускний ми відсвяткуємо разом... це точно... я люлю тебе... я повернуся... Олен тільки прошу ти не замикайся... живи.. радуйся

життю... вчись.. гуляй.. не забувай про музику.. і ти не поітиш як я повернуся... я тільки у мене все буде вирішено я зявлюсь на твоєму порозі... ключі від моєї

квартири візьмеш у Надії... проходь туди як тільки захочеш до речі якщо у мене поменшає посуду я не ображуся... Олен тільки прошу не бійся... і не розкисай...

забудь про біль... я тобе впевняю я не кидаю тебе мені просто потрібно поїхати... Олен я люблю тебе.. ти завжди в моєму серці.. у памяті.. знаеш зробивши два

диска я не помилився.. один я взяв з собою... тепер часточка тебе завждизі мною.. Олен я всіма думками й почуттями з тобою...
не прощаюсь а кажу до зустрічі мила "

ще б пак))) в таких стосунках розумієш одне одного з напівпогляду...

ха-ха-ха, як смішно!!!((( Ох, чоловіки, чоловіки... що ж у вас у голові, хоч хтось колись мені про це розкаже?! ДЕ логіка у ваших вчинках і думках???

я б на її місці не тільки зменшила кількість його посуду, а взагалі рознесла увесь дім ущент!!! який дріб"язковий - посуд! ХА!!!

як же у мужиків все легко!!!(((

Галочка, продка класна, а Степнов - козел і придурок!!! Рррррррррррр!!!

легко сказати(((

потрібно кому? йому?

мені б її впевненність........

це точно))) Кульоміна набагато мудріша за Третьякову)))) нажаль((((

простеблась))))

Галочко, продка класна. Така мила сусідка - аж не віриться)))))) Сподіваюся, що вона допоможе Олені пережити розлуку з коханим. Але я все однак зла за Степнова((( Ррррррррр