Сериалы онлайн

До спорт клубу вони прийшли завчасно але залі Віктора вже чекала людина. Олена вирішила відразу не заходити.
- Доброго дня - привітався Віктор.
- Добрий день. я так розумію ви Віктор Степнов.
- так це я, а ви...?
- я Власник цього клубу Ґуцулов Вадим Юрєвич.
- дуже приемно.
- мені теж. я б хотів дещо з вами обговорити.
- так звичайно про що піде мова.
- розумієєте я частенько буваю відсутім і тому на час коли мене не має тут керує мій син йому всього лиш сімнадцять але від досит добре справляєтьчся з організацією.
- - ну добре а від...
- - це я вас просто попереджую. я так знаю ви раніше працювали у школі.
- - так "ой він дізнєть... він мене не звільнить він може гірше зротиви... все таки він працедавець.... а сам звільнитись я не можу".
- - ну це чудово. спдіваюся ви впораєтеся з дітьми.
- - а можне тошки точніше про самі заняття.
- - так звичайно. отже у вас будуть три чортири групи. пра цюєте ви чотири денів на тиждень субота і пятниця у вас вільні. а в четверг дека марудна робота. Заняті не буде але робота знайдеться.
- - зрозуміло.
- - але це не все на роботу ви приходите в десять і працюєте до восьми вечора. на день у вас дві группи ви з ними проходите майже всі види спроту все ви дізнаетесь з журналу і колеги вам допоможуть. так є питання?
- - тільки одне коли я маю вільний час я можу тут пограти в баскетбоол з однією людиной.
- - що за людина?
- - моя дівчина.
- - ну якщо це не буде заважити вам працювати то так звичайно.\
- - дякую.
- - ну якщо все добре. тоді я пішовмені мені вже час. допобачення.
- - допобачення. - Коли Вадим Юрієвич вийшов зі спорт залу то в коридорі зіткнувся з Кульміною.
- - Олена?! а ти що тут робиш?
- - вадим Юрієвич добрий день. я прийшла до однієї людини.
- - до кого?
- - ну до мого молодого чоловіка.
- - им...... ну Ігоря зараз нема.
- - я не до Ігоря. вибачие я піду.
- - Олено почекай ви ж з Ігорем разом були.
- - ні ми ніколи не зустрічалися ми завжди були тільки хорошими друзями.
- - ясно. а до кого ти прийшла? чи це таємниця?
- - знаєте я б не хотіла афішувати свої стосунки з..... - Олена не стигла договорити так чк зі спорт залу зявився Віктор. він не бачив що Олена розмовляла зі старшим Ґуцуловим і тому покликав її.
- - Олен ти де? я тебе чекаю?
- - так ти з ним? - Валим Юрієвич виявився далеко не дурною людиною тому зрозумів все відразу.
- - ееееееееее.... - Кульоміна трошки задмалася вона не знала що сказати.
- - Олен ви про що? - Віктор підійшов до Олени і Ґуцулова.
- - Віктор ти коли говорив про дівчину ти про Кульоміну говорив.
- "ой надісь сонце моє мене не вбє... була не була".
- - так про неї. а що вас щось бентежить?
- - ні але вам не здається.... Олен з тобою можна поговорити?
- - Вадим Юрійович про що?
- - ну на пару слів.
- - добре! - "ну і що йому потрібно? так добре ну що Кульоміна готуйсь" Віть я зараз прийду.
- - ні почекай. Вадим Юрійович давайте ви спочатку зі мною поговорите. я вже навіть здогадуюся про щомова піде.
- - ну взагалі то....
- - відійдемо йкщо не погодитесь зі мною поговорити я відступлю.
- - ну доюре. Вітор а ви вперта людина. - Ґугулов і Віктор Михайлович відійшли. Олені це не дуже подобалося але з іншго боку вона була вдячна Віктору що він відвернув її увагу.
- - Вадим Юрійович.
- - давайте просто Вадим.
- - ну давайте так. Вадим я розумію про що ви хочете поговорити з Оленою але давайте для початку ми з вами поговоримо. все таки я старше її і я чоловік тому думаю я моєже відповідати за себе і за неї. тому давайте ви не будете її хвилювати доки не розбретесь у всій ситуації.
- - ну давайте. і так Віктор...
- - ні давайте для початку ви мене вислухаєте.
- - я Люблю Олену і вона про це знає через деякі причини і упередженість і умовності ми вже більше року ходимо кругами і ніяк не рішалися один одному зізнатися в почуттях. зрвсім недавно ми таки стали зустрічатися. ось так якщо коротко. і якщо ви думаєте що я її до чогось принуждаю то ви помиляєтесь.
- - я .... просто її батьки...
- - Вадиме я справді люблю цю дівчину.я розумію що ви хотіли її спитати і сказати що я для неї занад то дорослий. і що я можу зробити їй боляче. але я такого ніколи не зроблю. і ніколи не буду тримати її силою. я так розумію ви знайомі з її батьками. але у мене до вас прохання. не кажіть поки їм нічого.я думаю олена має право це зробити сама. коли буде вважати це за потрібним та й по теефону таких новин не повідомляють.
- - Знаєте я справді хотів врозумити Олену але ви своїм вчинком мене завірили що з вами вона в безпеці. добре я буду мовчати і від мене ніхто про ваші стосунки не дізнається.
- - Дякую. ви ще хочете розмовляти з Оленою?
- - ні знаєте я вже думає що це зара не має сенсу.
- - добре. ідемо до Олени.
- - так.
- кульміна тим часом чекала їх у спорт залі.
- - Вдми Юійович... - почала Олена.
- - Леночко все добре. я думаю тема вичерпана. твої батьки від мене ні про що не дзнаються - Вадим Юрійович підійшов до Олени й сказа тихо щобд його чула тільки вона. - хороший він чоловік. кохає тебе.\
- - дякую я знаю. - Олена посміхнулася найчарівною посмішкою на яку тльки була здатна.
- - ну я вже піду. Віктор був радий з вами позайомитися. на все добре. - Вони потисли один одному руки і Ґуцлов пішов.
- - Віть що ти йому сказав . мені здавалося що він хотів поговорити зі мною про те чи я впрядки... що .. ну... ну ти зрозумів... у нього таке лице було ну дуже стурбоване.
- - Сонце я просто постарався все йому поясними і мені це вдалося. і ще він обіцяв що про нвші стосунки не дізнвється вд нього ніхто. і твої батьки в тому числі.
- - Віть дякую ти мене спас. я не дуже хотіла з ним розмовляти. - Вона підійшла до нього і він обіняв її.
- -я бачив. і Олен я ж не міг на тебе звалити це. призвичаюйся до того що я тепер буду завжди тобі допомагати. ну що зіграємо.
- - ну. ... можна але спочатку........... - Олена піднялачь на носочки і поцілувала її. Віктор відразу відповів.

сподіваюся, що батько виявиться розумніший за сина і не буде втручатися в приватне життя цих двох... ;)

яка самовпевненність))) :) :)

Віктор і Олена ще довго пробули у залі грали, бісилися потім Степнов все таки вирішив продивитися журнал на його поди це зайняло трошки більше часу ніж він розраховував.
і поки він вивчав розклад і інші ньюанси. олена не припиняла тренування. адже вона вже так довго не грала. просто після того як зі школи пішов ВІН Олена не могла спокійно зайти до залу.
зараз спогади налетіли з небувалою силою.
"вона стоїть ось Віктор про щось розмовляю з Ґуцулом і ось в наступну мить Степнов бє Ґуула... Олена говорить з Ним... Він йде... сльози... що так і не скотилися з очей... біль який що пронзає сердце..."
"здаеться що це було так давно... а тепер все інакше... ми разом... і тепер нам ніхто не завДадить бути щасливими"
- Оленочко! Олен! - поклика Віктор втаючи зі стулу. але кульоміна його не чула вона була занурена і свої думки- Сонце!
- а що?
- ясно!
- що?
- тепер у тебе нове імя.
- це чому? яке?.
- ну імя Сонце. чому? а тому що на своє ти не відкоикаєшся.
- от дуже смішно
- а тобі що не подобається?
- нуу........ якщо так мене назівати будеш тільки ти тоді......... думаю подобається.
- домовилися сонце. а тепер ти мже все таки випустиш свої лучики?
- не зрозуміла?
- посміхнрись і навколо стане ясніше. - Олена від його слів не тільки посміхнулася але ще й залилася краскою - ну і чого ти червонієш? я ж правдуу сказав.
- Дякую. Ну що ходім.
- пішли. Ти діду не дзвонила ?
- ні я ввечері подзвоню.
- а зараз що ранок.
- ну не смішно - Олена театрально повернулася до нього спиною. Виражаючи тим самим що вона ображена.
- ну ти чого? им.......... образилась. ясно ну тоді я пішов. - "Ну і чого стоїть чого чекає... ех ну і чого вони прикидується ну добре вирішила розвести мене... ех... с тобою сумувати не прийдеться"
Степнов починав збиратися і вже майже вийшов
- ой зовсім забув. - Він підійшов до Олени закнув її на плечі і пішов.
- ей!!!!!!!!! ти чого? а ну покладь мене де взяв.
- ну так я так і роблю
- не зрозуміла?
- забрав я тебе зі твого дому туди і несу.
- еееее нууууууууу постав мене на ноги!!!!!!!!!!
- неа! все Сонце ти ідеш до дому.
- ну в тому то й проблема що я не йду а мене несуть.
- а якщо я тебе на ноги покладу то ти ж підеш до дому а не будеш супитися.
- ну.......
- якщо "ну....." тоді я тебе буду нести.
- Все все Віть я піду покладь на ноги.
- обіцяєш?
- иги.
- не так не піде.
- Обіцяю!!!
- а чим підтвердиш?
- ну ти відпусти мене дізнаешся.
- неа!
- все я зараз ображуся і на цей раз так лекго ти не відбудишся
- лекго нести 60 кіло це легко!?
- ну........
- добре добре не кіпішуй. я шуткую. - Як і Олену так і Віктора ця ситуація забавляла. і вони вде відкрито підколювали один одного просто для того щоб було весело.
але вже справді було час йти до дому тому Віктор все таки відпустив Олену але коли вони зібралася йти він схватив її за руку.
- ну ти збираєшся підтверджувати?
- ага! - Олена посміхнулася - тільки дома!
- им.... ну гаразд пішли.
вони вже вийщли з спорт-клубу як у Олени задзвонив телефон.
- Алло!

- Дідулю привіт!

- у мене все чудово! а ти як?

- завтра приїжджаєш?!

- добре зустріну!

- не зрозуміла. о значить з ким?

- ой який ти у нас..... - Олена щиро від душі розсміялася. - там ми тебе зустрінем.

- так з Віктором.

- ні нормально. нічого не швидко.

- добре Пока! - олена вже сховала телефон до крману але все ще продовжувала посміхатися. степнов який весь час дивився на неї і не випускав її руку ніяк не міг налюбоватися нею.
- Петро Ніканорович дзвонив?
- так! Він завтра приїде він сказав щоб МИ його зустрічли. - Олена зробила акцент на слові "ми" - не знаю як але він все зрозумів.
- він у тебе мабуть телепат або ясновидець.
- ні він фантаст. - сказал Олена - хоча ні ти прав був би він фантастом то нафантазував собі не знати чого. - Олена помовчала а потім додала. - Ні все таки він фантаст тому що він так говорив ніби ми тут вже не знати що твориться.
- ну ти даєш. ти за хвилину три рази змінила свою думку. я сподіаюся ц в тебе рідко буває а то хто тебе знаю а якщо ти...
- так ти що теж у фантасти вирішив з головою кинутися
- я?
- ні знаеш Я?
- Ти? оце цікаво даш почитати що ти там напридумувала?
- не знаущайся
- я? і не думав. - От за такими спроми вони і дійшли до Олениного дому. це їм члмусь дуже подоблося особливо Олені раніше вона не мгла собі дозволоти так з ним розмовляти.... ну вона багато чого собі не дозволяла а тпер от відводить душу.
вже за вечеркею Олена згадала.
- Віть а тобі завтра треба на роботу.
- треба.
- а на скільки?
- здаеться на десять. а ну то якраз дід сказав що в девять буде.
- а де його зустрічати потрібно.
- дома?
- тоді навіщо його зустрічати?
- слухай його соавтор хто? ти? чи може я ?
- може і я. а може і ти.
- км!
- я! соатор твого діда я! - Степнов говорив як мама Верки Сердючки з кліпу про устриці "я! устрици ела я!" - Олена почувши його інтонацю розсміялася і вже підкорюючись їй Віктор сміявся разом з нею.
- от ти... ні це ж треба було... вікторе ви пішли в житті не тим шляхом. вам треба було на артиста а тоніше парадиста йти. - срйозним офіційним тоном сказала олена.
- Сонце ну так ти не сказала що з того що я соавтор твого діда?
- ну от ти соавтор ти і маєш знати навіщо його зустрічати дома.
- а ти його внучка тому...............
- неа
- що ти не його онучка?
- я ну знаешь тут питання хто я? от для тебе я хто?