Сериалы онлайн

це добре!!!))))))))))))))) сподываюсь, виграли?

Коли олена зайшла до кімнати її вразила та атмосфера що там панувала. На Вікнах були темні штори але через них все одно пробивалося місячне сяйво. По всій вітальні були розставлені свічки а у центрі кімнати на підлозі був розстелений мякий килим а попереду нього стояв такий собі не високий столик на якому стояла ваза з квітами а точніше з троьма білими трояндами ну і звичано їжею… Олена була зачарована цією картиною вона навіть не помітила як ззаді д онеї підійшов Віктор.
Степнов зайшов до кімнати і побачив що Олена стоїть і розглядає все тут.. ну він за нею понаблюдав і вирішив що час її виводити з роздумів тому він підійшов до неї приобняв зв плечі й тихо сказав.- ну чого стоїмо. Проходь.
- ой Віть налякав – сказала Олена коли він поклав руки їй на плечі.
- проходь кажу чого стоїшь – Вітктору дже сподобалася її реакція.
Вечір проходив спокійно Віктор мабуть вже штук десять тостів сказав про Олену побажав всього чого тільки можна було... але так як Олена відмовилася від вина він теж тільки один раз пив алкоголь далі вони обходилися соком... інші могли е зрозуміти цього але Олена і Віктор перш за все зарахвували себе до спортисменів та й не привикли вони розпивати алкогольні напої...
як виявилось на уилмуц було навіть дуже зручно міг сидіти як завгодно і при цому нікому не заважав...
Віктор вже в котре подивися на годинник і олена це помітила вона ніяк не могла зрозуміти навіщо.
- Вітю а ти чого на годинник дивишся, чекаєш когось?
-чекаю... - Віктор посміхнувся і додав - новий день чекаю.
- не зрозуміла?
- ну ще не довго потерпи я зараз - Віктор пішов на кухню а до Олени дійшло що той мав на увазі адже побажав він їй вже багато чого але ще не привітав.
Коли годинник почав бити дванадцяту в кімнату зайшов Віктор і присів біля Олени.
- формально в тебе вже день народження хоч ти і зявишсня на світь тільки через дві з половиою години. тому Олено сонечко я тебе вітаю з таким святом як сімнадцятеріччя.... че чудов вік коли треба жити й не оглядатися ні на кого, жити правда по закону а то потім самому жити не захочеться.
- ахаха. ну сказав. Дякую тобі.
- Олен це тобе - Віктов взяв Оленину руку в свою і поклав їй у долоню маленький мішочок з бархату.
- ой а що там?
- подивись. - Олена його розвязала і перевернула їй у руку випала цепочка з незвичайним кулоном він був схожий на те що висіло в ресторані два сердця що зливалися але тут зливалося не тільки два чрдця а во середині з іншого боку було яблучко. з оногу боку було написано "Коханій дівчині". а на яблучку "я Ранетка"
- ааааа віть дякую тобі - Олена просто кинулася йому на шию і міцно міцно обійняла. - чудовий подарунок... той ресторан я ніколи не забуду. а от мені цікаво навіщо...
- навіщо я сюди ранетку приплів?
- так
- ну це ж твоє яств. на данний момент ти не гурт "ранетки" - не відємна частина твого життя. і наскільки я зрозумів ти хочеш щоб так лишалося завжди. ну от і я подумав...
- класно. коханий дякую тобі - Олена поцілувала Віктора. спочатку все було ніжно спокійно але в якийсь момент поцілуй почав набирати обороти причому непомітно для обох. втакож вони не помітили як вже лежали на килимі хвилин з десять і цілувалися...... видно що обидвапросто нирнули у свої відчуття і втратилиситуаію ні один не розумів що зараз відбувається... але до Віктора розум все таки почав вертатися і тому він перекотився на спину і обійняв Олену. вона теж вже почала думати і їй стало не по собі в кімнаті ззараз відчувалася напруга вона не була сильною але стало якось ніяково.
Через декілька хвилин.
- Олен а давай я тобі цепочку зараз одягну
- двавай. - вони сіли і віктор зацепим цепочку
- десерт будеш.
- а що там у тебе.
- морозиво фрукти
- а торт є?
- є
- а який?
- пташине молоко.
- о клас! неси.
- ахаха...... ти чого така голодно ніби їли....
- та ні я просто цей торт дуже люблю тоді зрозуміло.
далі вони їли торт сміялися розмовляли.... Віктор розповідав якісь кумедні істроії. Олені так добре було з ним.
- Віть а у тебе є гітара
- хм ну колись була мені її батько на шіснадцть років дарив. ну грати я так і не навчився я її мабуть скоро пятнадцять років буде як в руки не брав.
- вибач.
- нема за що вибачатися я піду її пошукаю. не сумуй.
- е ні я з тобою я якщо ти змитися надумав. - сміючись сказала Олена.
- ні змиватися не хочу... якось не дуже приємно мокрим ходити.
- ахаха.
- ну все пішли шукати. а тбі до речі навіщо...
- поки не знею. хоча давай я тебе грати навчу.
- ой ні Олен будь ласка
- нуууууу....... це бути твій подарунок мені на день народження.
- ну хитра.... і що мені з тобо робити.
- любити.
"та я б зрадістю тільки... так стоп знову не туди" - ну а я що не люблю хочеш сказати. так все я гітару не шукаю
- ееее у мене сьогодні день народження до речі... через пять хвилин.
- ми йдемо на вулицю.
- незрозуміла навіщо.
- все побачиш йди одягайся а я гітару знайду все одно ж не відчепишся.
- аха .
ну як виґвилос гітару не потрібно було шукати вона лежала зверзу на шафі.
Рівно через пять хвилин вони стояли на вулиці Олена не розуміла що вона тут роблять. А Віктор просто обійняв Олену й чекав. через пару хвилин після того як вона вийшли десь далеко в парку запалився вогниг і почав рухатися в їхню сторону по обидва боку стежки. це було полумя що ніби запршувало піти в ту сторону з вітки вони прийшло. Віктор взяв Олену , яка перебувала в шоці, за руку і повів тою стежкоювони зайшли в глиб парку і перед очами олени відкрилася дуже грана картина в центрі алеї таким ж полумям як і стежка ггоріли слова.
"Олена я тебе кохаю. Я дарую своє сердце тобі" а поруч також горіло не величке сердце. в ноьому горів не контур а повністю заповнене вогнем.
- так само до країв заповнене моє сердце любовью.

не сумніваюся)))

ех... так романтично... Слухай, Галко, я вже починаю заздрити твоїй Кульоміній)))

все, я плачу(((

думаю, їм це вдалося)))
Галочко, класна продка!!! Ти молодчинка)))))))))))))))))))))))))))))

шантажистка))))))

Галочко, класна продка. Степнов твый такий романтик)))) Хотіла б я такого чоловіка в житті зустріти)))) ага, мрію)))) що поробиш, мріяти не заборониш)))