|
Одне серце на двох
|
|
| Галка | Дата: Пятница, 10.07.2009, 12:11 | Сообщение # 121 |
Живу здесь
Группа: Проверенные
Сообщений: 4085
Награды: 105
Репутация: 561
Статус: Offline
|
Quote (karolina) таааак-с, дісталася я, нарешті, до твоїх продок)))
УРА УРА УРА!
Quote (karolina) бідолашна мама))) мені її навіть трохи шкода було. за один вечір стільки всього))) спочатку картина дочки з коханим, потім "разбор полётов" з Оленою, ну і контрольний постріл, для тих, кому вдалося вижити))) Віктор, зі своїми репліками. бідолашна мамуся))) сподіваюсь, він переконав її в своїх "благих намерениях")))
ну так надлишок ынформацыъ вона отримала тому так довго все ы переварювала)))) Віктор ну я думаю переконав. якщо не на 100% то на 88% точно))))
Quote (karolina) ех, просто таки родинна ідилія))) від такого найчерствіше серце розтане)))
це точно))))))
Quote (karolina) ага, дійшло, нарешті?! кинути дівчину на хворого діда і свінтіть за тридев"ять земель, а потім чогось вимагати від неї і розпочати виховання?
ну так була у неї така думка. але вона побачила що даремно))) їй вже виховання не потрібно)))
Quote (karolina) ну-ну, бажаю успіху!))) Олена їй свою позицію більш, ніж чітко змалювала)))
це точно)))))) 
Quote (karolina) коротше, Галочко, продки, як і завжди, дуже чуйні і змістовні))) Молодець!!!
Анюто дякую)))))))))))))))) 
мечтать не вредно, вредно не мечтать...
|
| |
| |
| Галка | Дата: Воскресенье, 12.07.2009, 23:28 | Сообщение # 122 |
|
Живу здесь
Группа: Проверенные
Сообщений: 4085
Награды: 105
Репутация: 561
Статус: Offline
|
Коли Олена зайшла на кухню Віра Миколаївна вже сиділа за столом. Вона побачила усмішка все ще не сходила з обличчя дочки.
- Олен... - почала Віра Миколаївна
- а?
- присчядь поряд. або краще пішли до твоє кімнати. нам потрібно поговорити.
- добре мам.
коли вони зайшли до кімнати повисло мовчання Віра збиралася з думками а олена просто не знала як себе вести.
- Оленочко я розумію що ми з батьком дуже рідко були дома. не були пряд у важкі часи... я к виявилося вони були... і доволя таки не легкі. Тобі допомагали інши виховував і вислуховував тебе дідусь. і можна сказати у нас зараз немає права тебе вчити і читати тобі нотації... і я побачила що вони не потрібні тобі.
ти вчора багато чого розповіла і мабуть не будь цієї ситуації я б ніколи і не дізналася скільки ти всього пержила... Олен я хочу щоб ти знала що ми х татом тебе дуже любимо. я тепео я буду намагатися зробити так щоб наші стосунки перейшли в інше русло... Олен я хочу вибачитися за те що тобі довелося стільки стерпти. - Віра почала плакати.... все таки ж їй було важко і вона не знала що казати як згладити свою вину перед дочкою за свою відсутність іза вчорашне. адже вона дозволила собі припустити що Олена разом з цією людиною зовсім по іншим причинам не правильним. а виявилося що вони справді кохають... тепер вона це побачила.
- Мам, мамусю ну не плач я тебе дуже прошу... я вас з татом люблю... так мені дуже хочеться щоб ви були поряд щоб я могла в будь-який час підійти і розповісти тобі спитати пораду. алк я розумію що і ви не на курорті. ну що поробиш що у вас така робота. просто як би ви частіше приїжджали звонили було б легше а так іноді здавалося що ви просто забули ...... ні все не важливо мам...
- Донечко дякую... ми ніколи не забували сонечкоо я кожен день тебе згадувала. просто... пробач
- все добре..
- Олен розкажи все... що трапилося.
- нуу це довга історія.
- я нікуди не спішу.
- мам ну вчора ти почула більшу її частину. справді давай без подробиць
- ну добре тоді розкажи про свого ухажера.
- мам!
- ну добре добре про свого молодого чоловіка..
- ну що розповідати.
- ну можна й все.
- ну тоді ми до вечора тут просидемо.
- нічого. розповідай
- ну мам спочатку він був просто моїм вчителем... я ходила на баскетбол грала у команді... ми спілкувалися він вірив у мене не відносився яук додитини вважв мене сильною. потім мені здаеться ми друзями стали...
- а чому здається?
- ну мам він був моїм вчителем і навіть друзями бути було дивно... але він така хороша людина завжди підтримував.... потім якось він дізнався що мій дідусь це той Самий Кульомін ну допоміг з романом діда... потім виявилося що вас захопили. це було на мій день народження.... тоді Віктор ще вирішив допомогти нам з пакетами ми готувалися... він тоді собі спину зірвав смішно було дід його розтирати почав... ну він і залишився з нами святкувати... ну потім вони з дідом разом роман писали.
він за мною ухаживав коли мене побили в клубі приніс мене на руках до дому.... так приємно було. а до того ми посварилися того що він думав що я людей грабую він почав мене роздражати і я на нього злилася... мене оразило що він так подумав хоча я розумію що коли він бачив що на мені кожного дня добавлялось синяків... було важко подумати щось інше... але тоді він спас мене і замість мене бився мам йому тоді ребро зламали і він далі за мене турбувався... такий смішний... я за ним хотіла поухвжувати а він відмовися.
- не зрозуміла
- я його з ложки кормила ну намагалася а він сказав не треба.... все одно смішний був... мам а потім почали менше спілкуватися... не так тепло.. як виявилося він намагався викинути мене з голови я потім побачила як він такий гарний пішов кудись з квітами.. згадала... тоді вийшов роман діда а журналісти написали що Віктор сам писав а дід так списався і що все це сказав Віктор... і ми повірили.. Вітя намагався щось сказати поснити а ми його не чули ... я на нього накричала і взагалі сказала щоб він більше ніколи не підходив... досі не розумію як я так могла... чому тоді йому не повірила...
а він потім дав ще раз інтревю в газету і все спростував... у діда тоді намічалася зустріч з читачами.... ми його приглашали а він не схотів... мам я тоді так його образила... мені Рііта Лужина допомогла його туди скажем так затащити......... оді ми знов друзями стали.... а далі в один день... ну коли ми виступали в Лужниках.. він такий нарний був при параді... з квітами.. як виявилося він там до когось пішов.. наша писоголог йому порадила клин клином.... мені погано було...вонв і зі мною поговорила... я тоді тільки зрозуміла що не байдужа до нього хоча над нами можна сказти вж вся школа сміялася.
- і що даля?
- Яна позвонила йому і сказала щоб він повертався... правда це теж мені вже Віктор розповів... наступного дня він мене чекав коло під"їзду... сказав про свої плчуття.. а від нього бігати почала... тоді через деякий час він запропонував друзями залишитися і я погодилася...даремно......... відносини вже були не ті... а я дуже подлружилася з однокласником... Віктор ревнував але нічого не казав а потім після серевнувань він ударив того хлопця... ну мам розумієш бувають такі моменти коли.... просто не думаєш
- знаю розумію... ну значить він не просто так вларив
- Ігор йому указав на те що він ревнує...
- ну доті зрозуміло..
- мам а це ж і я в цьому винна... я трошечки почала користуватися його почуттями...... ех і тоді я себе не гарно повела... йому погано було від того що він зролбив... його змусили написати заяву по власному бажанню ... я тоді ще накричала на нього сказала що більше бачити його не хочу....
- ну тут ти
- не права. мамо! ти вже його сторону аймаєш нормально.. алн справедливо... ми місяць не бачились... а потім... я з дівчатами посварилася тому що Ігор їм сказав що ми зустрічаємось... а вони сказали що я погано роблю що мучаю Віктора. ну це ми все швидко вияснили... і аони нам зустріч у той же день організували... ми поговорили.. і я знову чуть не зіпсувала все запропонував сатати друзями... але потім все виправила...
- як? ну може з подроюицями
- мам..
- ну без дрібних подробиць
- добре я його тоді запросила на танець.. алі він мене до дому проволив... його з лужи окатилиа зверху дощ пішов а ми якраз були біля під"їзду нашого ну я його і запросила до нас... а потім ми знову поговорили я йому сказала що люблю.... ну і все до речі це зовсім не давно було.
- на скільки
- пару днів тому меншу тижня пройшло.
- зрозуміло
- мам він чудовий.... він такі слова говорив... такі красиві... мам ти не подумай... ти мабуть хочеш сказати що говорити всі вміют і потрібно ще дії але вони є справді є
- знаю доч я бачу.. сьогодні ви такі милі були.
- то ти...
- так Олен все добре я не проти... і знаєш мабуть навіть рада що поруч саме він... він зможе допомглти коли нас не буде поруч...
- мам дякую... ти собі не уявляєш як для мене важливі твої слова.
Мати з донькою ще довго проговорили. Віра все нові й нові подробиці витягувала з Лени про її життя. аж тут подзвонили дівчата і спитали чому Олена ще не прийшла... та думала відмовитися щоб побути з мамою. Але Віра сказала що вона хоче побачити як вони грають. тому довго не думаючи вони зібралися і пішли на репетицію. а по дорозі Олена позвонила Віктору і попросила його прийти до школи по телефону вона чула що Степнов не в дусі...
мечтать не вредно, вредно не мечтать...
|
| |
| |
| karolina | Дата: Понедельник, 13.07.2009, 17:57 | Сообщение # 123 |
Общительный
Группа: Проверенные
Сообщений: 266
Награды: 22
Репутация: 160
Статус: Offline
|
УРАААААААААААА, Галочка продку виклала)))
ну тоді слухай: Quote (Галка) - Оленочко я розумію що ми з батьком дуже рідко були дома. не були пряд у важкі часи... я к виявилося вони були... і доволя таки не легкі. опа, дійшло нарешті)))
я така рада, що, нарешті, мама з Оленою порозумілися))) Quote (Галка) по телефону вона чула що Степнов не в дусі... не лякай(((...
класна продка, Галочко. Ти, як завжди, неперевершена!!!
Сообщение отредактировал karolina - Понедельник, 13.07.2009, 18:02 |
| |
| |
| Галка | Дата: Понедельник, 13.07.2009, 19:09 | Сообщение # 124 |
|
Живу здесь
Группа: Проверенные
Сообщений: 4085
Награды: 105
Репутация: 561
Статус: Offline
|
Quote (karolina) ну тоді слухай:
я вся увага)
Quote (karolina) опа, дійшло нарешті)))
як каже наше вчителька доползло)))
Quote (karolina) я така рада, що, нарешті, мама з Оленою порозумілися)))
Quote (karolina) не лякай(((...
ы не думала))))
Quote (karolina) класна продка, Галочко. Ти, як завжди, неперевершена!!!
дякую)))))) 
мечтать не вредно, вредно не мечтать...
|
| |
| |
| Галка | Дата: Вторник, 14.07.2009, 00:55 | Сообщение # 125 |
|
Живу здесь
Группа: Проверенные
Сообщений: 4085
Награды: 105
Репутация: 561
Статус: Offline
|
Поки дівчата репетирували Віра за ними спостерігала, вона була дуже рада що дочка знайшла себе у музиці. Перед ти м як Олена збиралася вже показати дівчатам свою пісню прийшов Віктор і тому обявили переву. Зним хотіла привітатися нетільки Олена а й всі Ранетки. Все таки вони сумували за своїм вчителем фізкультури. Новікова виявилася як завжди самою прудкою.
- Віктор Михайлович, добрий вечір!
- Привіт Валеріє. – відповів Віктор. А тут вже й Олена підійшла яку Степнов тут же обійняв за талію.
- Привіт. – тихо привітался. Але Віктору не дали відповісти, так як Новікова почала засипати його питаннями про все що їй хотілося а в кінці ще й одала. – Віктор михайлович а ви вчора взагалі на нас уваги не звертали. – Валерія театрально обідилася.
- Ой Лер ну вибач. І ти не права я звертав увагу…
- ага на Одну Ранетку-басистку а інші…
- а що інші теж крос захотіли бігти. Зараз влаштуємо.
- садист ви Віктор Миайлович.
- ну вибач який є. і взагалі я бачу витут вітдихаєте від фізкультури.
- єтаке. Ань пам’ятаєш Шрек просив щоб ми до нього зайшли. Може давайте зараз підемо поки він не пішов.
- ага пам’ятаю. Він ще казав що у нього якісь новини для нас.- згадала Аня.
- ну тоді пішли запитаємо. – запропонувала Женя. І дівчата пішли до Савченка залишивши Віктора з Оленою на одинці. Ну майже на одинці в залі ще була мама Кульоміної. Але вона швидко зрозуміла що до чого і зацікавлено щось розглядала біля інструментів не дивлячись у бік закоханих.
- привіт – нарешті привітався Віктор і зразу поцілував кохану.
- им…. А знаєш я вже скучила.
- я теж. Як так розумію що якщо ти тут то…
- що?
- з мамою ви помирилися.
- так. Віть ти що не помітив мама ось біля інструментів.
- Віро Миколаївно добрий вечір – привітався Степнов все ще не розуміючи як він її не помітив.
- Добрий вечір Вікторе.
- Віть а чого ти злий
- хто? Я? – Степнов був щиро здивований. Ну так деякий час тому він був роздратований. Але зараз у нього хороший настрій. – Олен ти з чого взяла таке то а?
- по телефону у тебе був голос дивний. Щось сталося7
- Олен все добре чесно. Не переймайся.
- віть я сильна і ти це знаєш. Так що давай розповідай що в тебе там сталося.
- Оленочко справді все добре.
- ти мені що не довіряєш.
- що за думки?
- ну раз ти не кажеш.
- Олено це шантаж. Ну я звичайно ж довіряю тобі.
- ну тоді……
- Олен давай вже потім я все розповім.і повір там нічого серйозного ну ти ж знаєш що іноді я можу роздратуватися різко ну згадай уроки. – Віктор дещо лукавив він справді роздратувався правда не від уроку а тому що Гуцул його дістав.
- ну все одно щось мало статися
- Сонце я обіцяю я все добі розповім- чесно чесно
- чесно. Тут хтось сказав щл скучив щось не видно.
- зовсім.
- ну…. – віктор не відповів тому що Олена вже цілувала його
- ну а так.
- а так видно. Добре пішли до твоєї мами підійдемо а то якось не зручно.
- давай.
- мам як тобі наша група?
- ой донечко ви такі молодці. Добре граєте – вони підійшли ближче до Віри Миколаївни і ще з десять хвилин поговорили. Віктор не втручався в розмову просто стояв обіймаючи Олену.
- Оленоооооо – в зал влетіли дівчата з криками.
- що сталося.
- Савченко нас на конкурс відправляє – затараторила Лера.
- ага це дуже престижний конкурс – підтвердила Аня
- так і ми туда відправляємося вже через місяць. На п’ять тижнів!- додала Женя.
- Класно! Оце новина.
- Дівчат а олена пісню написала. – сказала Лера
- справді? – спитала наташа. – покажеш.
- добре. Зараз. – Олена підійшла до інструментів і взяла гітару.
- дівчат я її вже чула пісня ВАУ! І прохання до всіх сентиментальних діставайте платочки.
- а як пісея називається?- спитала Женя.
- «я уйду» - Відповіла Олена.
- Олена почала грати. В цю пісню вона багато валала коли писала і зараз простл відтворювала всі емоції заново їх переживаючи.
В залі виявилось дві сентиментальних людини . це Віра Миколаївна і Аня. одна людина в ступорі – це Віктор. А інші просто були злегка шоковані. Пісня сподобалася усім.
- Олен пісня супер. – сказала Аня. – бачиш я тут вже нюні розпустила. – на аніних очах блищали сльози.
- Дівчат а давайте не будем свої інструменти додавати нехай олена сама викону.ю от тільки Аня буде бек-вокалом допомагати. – запропонувала Наташа.
- ну я думаю, що нхто не проти. Тому все вирішено.- сказала Женя. – А тепер вибачте мені час.
- та й нам теж.
- Все всім до побачення. – сказали дівчата в один голос. В залі залишилися тільки Олена її мама і Віктор який досі не прийшов до тями.
Олена хоч і розмовляла з мамою вона весь час кидала взгляд на Віктора. Олена боялася що йому не сподобалося і тому він мовчить.
- добре оленко я піду. А ти здається казала що ще о Савченка маєте зайти.
- - так добре пока мамо.
- - Віра Миколаївна не прощалась із Віктором так як це була марна справа. Він досі ні на що не реагував. - Віть не... - Олена хотіла попросити щоб він хоч щосб сказав але злякалась що він скаже щойому зовсім не сподобалося. - Віть не стій пішли до Шрека.
- А? що?
- Кажу до Шрека пішли.
- Олен почекай
- Що? - Олена сама не чікаючи промовила це з викликом. але до чого виклик зрозміло не було.
- ну не ображайся. я просто слів не маю... скажи це пісня про нас.... про мене... коли ти її написала?
- так. написала коли ти зі школи пішов.
- Олен. пісня гарна але... чесно мені її важко слухати навіть боляче. але так і має бути... значить це справжнє мистецтво... тому пічня чудва
- ти справді..
- так я так вважаю... але чесно... пісня "Лети" мені якось більше подобаться.
- хаха. ну хто б сумнівався... чесно я боялася того що ти скажеш і перживала дуже...
- Оленочко іди сюди - Віктор підійшов і обійняв її. - запамятай я завжди тебе підримаю. а якщо у мене думка буде розсходитися з твоєю я просто її тобі скажу і
обгрунтую. якщо тобі хватить тих доводів ти може щось змінеш ні так все і залишиться... можливо ти мене перекрнаєш що я не маю рацію.... але це все буде
спокійно... я настоювати ні на чому не буду... ти вільна сама приймати рішення у своєму життя... ну звичайно якщо ти порадишся зі мною мені буде дуже
приємно... але Олен тобі через рік вісінадцять і ти вже зараз можеш приймати самостійні рішення... тому я прошу не бійся мені щось розповісти... і..
- ага а ти мені коли будеш все розповідати? от що у тебе сталося Віть ну я ж переживаю....
- ой кульоміна свого не впустиш. ну зай я ж казав нічого жахдивого просто
- нічого не буває просто розповідай
- добре Олен - Кульоміна вийшла з кільця обіймів Віктора і чекала що він скаже. - так не зрозумів... е ні Олен ну ти чого? Іди сюди - Віктор щвидко знову
заключив її - Олен ну просто згадай я зараз працюю в спорт-центрі. його господар у від"їзді, і мною керую Ігор Гуцулов, сонце ти ж знаєш що у нас з ним не
найкращі стосунки. ось я і психую і нервуюсь. все чесно. а ти панікуєш. олен...
- Віть я просто знаю тебе може не достатньо але знаю і просто ...
- Олен чесно все гаразд... ти ж знаєш як би все було погано тоя б так спокійно не говорив.
- ну можливо.
- все тепер ти спокійнв чи ще можеш покусати?
- ну.... не знаю.
- тоді я перевірю. - сказав Віктор і повльно доторкнувс до її губ своїми, поцілунок був ніжний сладкий Віктор розтягував момент на скільки міг.
- ну і що робиш а? - сказала йому в губи Олена.
- чекаю вкусиш чи ні
- ну доведетьсядовго чекати я не кусаюсь.
- ну тоді... - Віктор продовжив поцілунок.
- все все - відірвалася від нього Олена. - пішли до Савченка а то ми мабуть до нього не виберемося.
мечтать не вредно, вредно не мечтать...
|
| |
| |
| karolina | Дата: Вторник, 14.07.2009, 17:56 | Сообщение # 126 |
|
Общительный
Группа: Проверенные
Сообщений: 266
Награды: 22
Репутация: 160
Статус: Offline
|
Галка, сонечко, класна продка)))
|
| |
| |
| Галка | Дата: Вторник, 14.07.2009, 23:39 | Сообщение # 127 |
|
Живу здесь
Группа: Проверенные
Сообщений: 4085
Награды: 105
Репутация: 561
Статус: Offline
|
Олена з Выктором пышли до кабынету Савченка коли вони постучали й зашли в примыщення Шрек сказав.
- я вже думав не дочекаюся вас.
- Миколай Павович вибачте нас просто вчора якось забулося...
- та нічого. я з вами хотів поговорити про Оленених батьків.
- Миколай Павлови все добре справді - почала Олена. - дякую за турботу. ми таки мали вчора до вас підійти .- додала Олена і не стримала усмішку.
- не зрозумів.
- вчора коли я прийшла до дому...
- тебе Віктор проводжав?
- так. вчора нас моя мама бачила. Вона тільки приїхала. ну звичайно спочатку розмова була не приємною але Віктор якось переконав мою маму у тому що все
добре. один словом моя мама не проти наших стосунків. дідусь теж він ще все с початку знав.
- ну тоді це все просто чудово. я рад за вас. я твій батько?
- приїхала тільки мама..... так що я не знаю як він до цього віднесеться.. можна сказати навіть боюсь його реакції...
- Олен не бійся як тільки буде можливість я з ним сам поговорю. - сказав Віктор.
- ну тоді я спокійний. віктор чесно я боявся щр ти себе по іншому поведеш.
- Микола павлович я сам боявся.
- хаха, молодець. але я ще хотів з вами ось про що поговорити. не забувайте що Олені тільки сімнадцять... Віктор я думаю що перспектива в"язгиці тебе не радує.
- правильно думаєте. я вас зрозумів будем намагатися не афішувати наші стосунки.
- ну в принципі і все. удачі вам.
- До побачення Микола Павлович.
- до зустрічі олено.
Віктор з Кульоміною вирішили відразу не йти до дому а ще прогулятися по парку. Степнов запропонував зайти кудись але Олена відмовилася посилаючись на
те що дома у неї їх чекає мама.
Парк у цю пору року був дуже гарним. як не дивно але зараз майже під самий кінець осені дощі мало лили. останній дощ це був той під який потрапили Олена
з Віктором і хоч листя було вже сире та своєї барви воно не втратило. і тому прогулянка по алеї парку засипаної листям була трошечки наповнена романтикою.
вони зараз тут були самі тільки починало темніти, пара йшла собі й про щось розмовляла... можливо про якісь дріюниці а може й про важливі речі, але їх розмов
не почує ніхто. десь через час два Олена все таки вмовила Віктора зайти на чашку чая.
- Віть ну зараз тільки восьма. ну пішли дуже прошу.
- Олен я думав ти зж мамою захчеш побути і...
- ага, і у утебе вже є плани на вечір ну зрозуміло.
- не вигадуй. раз так просиш пішли.
- ооооооот. і взагалі Степнов чому я маю весь час тебе вмовляти?
- ну не знаю. може це тобі подобається
- ага це ТОБІ подобається а не мені.
- Віть... - покликала Олена
- що?
- а давай...
- не лякай Олен ти це таки голосов говориш
- яким?
- змовницьким.
- ахаха. ну ти вгадав є у мене до тебе змова.
- і яка?
- завтра у нас що?
- що? - не розуміючи спитав Віктор.
- четвер
- ну...
- в четверг ти у нас до скількох працюєш.
- п"яти хоча маю до восьми але так як документів поки що мало можу йти раніше.
- ну от і добре. давай завтра ввечері на дачу поїдимо.
- ну.... Олен давай спочатку спитаєм на скільки твоя мамаприїхала а потім і вирішувати будемо. добре?
- добре. ні тепер я розумію Чого мама змінила свою думку.
- і чого. ти про неї турбуєшся більше.....
- так?
- аха. все прийшли ну що давай хто перший до квартири.
- ніііі я вже стренький для цього.
- аха тут ти старенький а як з молодою дівчиною цілуватися то ти молодий ну все Степнов. - Олена намагалася це говорити грозніше але на губах у неї грала
усмішка. - ну Степнов ти побіжиш.
- а що мені за це буде.
- потім вирішемо ну що на три.
- ну давай. раз два три - і вони рванулизі сміхо по сходам вгору. вуже через деілька хвилин Олена з Віктором стояли біля квартири Кульоміна.
- Віть давай на цей раз ти двері подзвониш.
- е ні спочатку...
- що?
- я що даремно біг?
- ааа ну не даремно звісно а для того щоб чаю випити.
- ну чай теж можна але... - Віктор підійшов до Олени в притул.
- що але.... - дивним якимось голосом сказала Олена. чомусь її напрягало що віктор так близько його дихання жгло кожу на лиці... руки що вже були на талії
дівчини ніжно її сжималиі це все дуже подобалося Олені... хоч і викликкало тремтіння в усьму тілі. вдразу згадався ТОЙ вечір... і ноги вже просто були ладні
підкоситися... і щоб не впасти Олена ближче прижалася до Віктора і зазирнула йому в очі.. в них читалося багато почуттів... але чогось не було тоді два дня тому
в його очах було щось нове.... щось що Олена перший раз там побачила... а може просто раніше не помічала... хоча зараз це було не важливо Кульоміна вирішила
що з цим розбереться потім... зараз же в його очах... була ніжність... любов... щастя... і ось зовсім легке як дихання ліітнього вітерця доторкання його вуст... що
несло в собі всі ті почуття які Олена змогла прочитати в його очах... і навіть те що вона не побачила... Олена згадалися всі слова що Віктор тоді їй говорив... і це
змусило її псміхнутися крізь поцілунок... але в свідомість врізалися одні слова "... ти це промінь надії який вивім мене з довгого чорного тунелю..." тоді вона не
придала цім словам значення а зараз вони її насторожили "що ж у ньогоо такого було в житті... потім обов"язково спитаю... а зараз"... а зараз Олена просто
віддалася тим почуттям які ї в цей момент переплвнювали. вони не знали скільки простояли перед дверима цілуючись але обидва відчули що застоялися і вже
час таки заходити. тому з жалем відврвалия один від одного...
- ну от тепер можна й чай пити.. - пошуткував Віктор і подзвонив у двері.
Віктор не довго пропув дома у Кульоміних. За чаєм вони з Оленою дізналися що Віра Миколаїна завтра їде. Також Олена сказала про те що на вихідні хоче поїхати на дачу ні мама ні дідусь не протестували. Тому було вірішенно що завтра в о шостій Олена чекає Віктор в себе. Літак Віри Миколіївни був о п ‘ятій. А до цього часу мама й дочка ще зможуть побути разом.
НГаступний день був доволі суєтливим та Оліне і Вірі Миколаївні це не завадило. Зранку вони встигли прогулятися по городу зайти в кае й навіть пройтись по магазинам. Вірі Миколаївні вдалося умовити Олену купути спідницю й плаття. Хоча вмовляла вона її довго. А в аргумент привела Віктора...
Хоч день і був чудовим… Олені так добре було з матірю… але вона сьогодні їде і було шкода знову розлучатися. Та на цей раз Віра пообіцяла що вони обов’язково ще приїдуть і не раз і тепер спілкуватися вони будуть більше чи по телефону чи по інтернету… і це трошки заспокоювало. Проводи були довгими Віра сказала Олені щоб та не їхала з нею до аеропорту, що лишній раз не розстроювалася.
- Ну все дочко до зустрічі. Нікуди не встрявай і тримайся за Віктора.
- - оо мамо…..
- - що?
- Ще недавно ти була категорично проти.
- Ну то недавно а це сьогодні. Все не сумуй. До зустрічі Оленко. – мама с дочкою обійнялися у обох на очах були сльози прощання… та вони розуміли що так треба. Тому ще раз поцілувавшишись. Віра Миколаївна вийшла з кватири.
- Рівно о шостій годині у двері подзвонили. Олена навіть не сумнівалася що це прийшов Віктор. Та коли відчинила двері побачила що на порозі стоїть…. Ігор Гуцулов.
- Тобі що треба.
- та нічого от зайшов до…
- так тобі нема чого сюда ходити до побачення.
- Ну як це нема чого? Ти була моєю дівчиною…
- Я ніколи нею не була.
- Ну ти чого Олен…
- да ти п’яний… - Больше Лена не встигла нічого сказать так як Гуцу поцілував її… в перші хвилини вона розгубилася але далі стала його відштовхувати його від себе…
- ти що робиш відцепись від мене…
- і не подумаю….
- ВІДПУСТИ!!!! – на щастя в цей час прийшов Віктор.
- Ти що тут робиш? – Віктор схопив Гуцула за воріт куртки, відтягнув його від Олени і в прямому сенсі слова спустив з другого поверху.
- Олен ти як? – Віктор зачинив за собою двері. Підійшов до Олени і обійняв її.
- Та все добре просто… просто неочікувала і…..
- ну все треба було таки йому заїхати…
- - в міліцію захотілося.. можу влаштувати у Новікової тато в міліції працює..
- Ой яка… а мене не шкода?
- Ну…… - з усмішкою сказала Олена.
- - Олен ти вибач на роботі просто затримали от і запізнився.
- Ну ти якраз вчасно…. Ти готов.
- - а ми все таки їдемо?
- Так а ти що думаєш що я така слабка… я бої витримала і взагалі.
- Все все зрозумів… мовчу. Ну ти готова.
- Аха. Я як піонер завжди готова…. Віть я візьму з собою гітару добре…
- Ну якщо треба…
- Дуже треба.. – сказала Олена чмокнула Степнова в щічку і пішла за сумками. – так ось тримай. – Олена передала сумки Віктору
- а дід де? – Спитав Степнов виходячи з квартири.
- А він поїхав маму проводжати – з нотками суму сказала Олена.
- ну а ти….
- Ми з мамою вирішили що так краще буде. І вона просила тобі передати щоб ти мене беріг.
- Ну це можна було й не казати...
- Ну… все я зараз дома залишусь
- Я тобі залишусь зачиняй двері й ходімо. До дачі їхали автобусом годину. Поки їхали Олена встигла розповісти Віктору про сьогоднішній день і розпитати про роботу. По його реакції було зрозуміло що сама робота йому подобаеться але є якесь але… Олена чудово розуміла що це АЛЕ – це Ігор Гуцулов. Але вирішили поки що цю тему не чіпати тим більш після сьогоднішнього.
Приїхали вони приблизно без чогось вісім. На дворі вже було темно і прохолодно так як був кінець листопада. Але місцевість ще можна було розгледіти. Олена з Віктором підійшли до одинокого будинку на краю села. Це була проста нічим не примітна одноповерхова
будівля. навкруги росли дерева і проходила стежка через все село.
- ну що пішли в дім. - спитала Олена. - чи ти ту хочеш залишитися..
- е ні.. тут не хочу. я сподіваюсь ти ключі не забула. - підколов її Віктор
- ображаєш. звичайно взяла.
цього вечора вони довго обустраювалися виявилося що в домі необхідно ростаплювати камін. на щастя в підсопці знайшлася сокира. Поки Віктор рубав дрова
Олена зайнялася вечерю.
"і от назівається не люблю готувати... і все тільки для Віктора... от Олено що любовз тобою зробила.... ех а мені приемно цому готувати... чорт таке віддчутя що
наші стосунки зараз не природні... я на дружину схожа.. а в принципі нічого поганого в цьому не ма... просто не звично... а точніше .. рано.. Господи Кльоміна
заспокоїлася викинула дурь з голови і радій життю ти зараз поряд з коханою людинаю тому досить думати непонятно про що... а до речі... я ж зовсім забула...
сьогодні вже ні а завтра таки поговорю з ним мені треба дізнатися що раніше було в його житті... може йому підтримка потібна або допомога... а може я даремно
так переймаюсь може все таки він мав наувазі щось інше але ж він казав про довгий тунель темний про те що я луч надії.... ні таки точно у нього було не просте
життя... завтра все з"ясую... а сьогодні просто посидемо...."
- Вітю ти де?
- я вже йду. одну хвилинку... - Віктор зайшов на кухню. - им.... яка ти молодець... Олен дуже гарний дім а місцевість взагалі чудо.
- им.... рада що подобається.... - весь вечір вони проевли за розмовами, згадумали минуле, змагання... сміялися... обнімалися цілувалися... заснули приблизно в
час ночі в обіймах один одного.
наступний день почався для них доволі пізно. прокинулися вони у об одинадцятій... на дворі було доволі пасмурно лив дощ...
- Добрий ранок сонце.
- добрий ранок ти теж вже прокинувся. накрилися наші шашлики...
- ну у тебе камін є
- і?
- побачиш.
мечтать не вредно, вредно не мечтать...
|
| |
| |
| Галка | Дата: Вторник, 14.07.2009, 23:40 | Сообщение # 128 |
|
Живу здесь
Группа: Проверенные
Сообщений: 4085
Награды: 105
Репутация: 561
Статус: Offline
|
karolina, дякую)
мечтать не вредно, вредно не мечтать...
|
| |
| |
| Галка | Дата: Четверг, 16.07.2009, 01:09 | Сообщение # 129 |
|
Живу здесь
Группа: Проверенные
Сообщений: 4085
Награды: 105
Репутация: 561
Статус: Offline
|
Сепнов як і обіцяв влаштував Олені шашлики з каміну. Кульоміна довго над ним приколювалася але відчуття голоду перемогло. Ввчері вони сиділи на коврі білґ каміну з вином... Олена припасла бутилочку... Віктор довго шуткував що їй рано і вона п"яною стане а йомувідповідати перед Петром Ніканоричем... на що Оленап відповіла:
- ну раз я така маленька то і зустрчатися з дорослими дядьками мені теж не можна...
тому було вирішено що не така Олена і маленька... і зараз вони сиділи з бокалами в руках і цілувалися.
- Віть... - олена відрівалася від нього
- що? - міцніше обійявши її спитав Віктор
- ну.... можна питання
- дивлячись що питати будеш?
- еее ні ти скажи можна чи ні?
- можна звичайно Олен що за питання
- ну.... зараз... - Кульоміна встала... - еее.... ну......... розумієш..... "от ти чорт не можу я дивлячись йому в очі це спитати... але якщо там справді кась погана історія то
розповісти без підтримки буде важко... ну і що робити... знаю....." - Вііііть
- ну що питай......
- нііі ...... спочатку....... - Олена хитро подивилася на нього а потім таким розстроїним майже дитячим голосом сказала - я замерзла.....
- хаха.... Олен ну ти прям як маленько.....
- от ще по знущайся з мене - надула губи.
- ой йой.... ну все не дуйся зараз. - Віктор знайшов у шафі товсте покривало розстелив його не далеко від каміну притягнув ближче крісло і сів на покривало
посадивши олену собі між ноги спиною до себе і обійняв її. - ну так краще?
- тааак - довльно сказала Олена.... "получилося... ура... а тепер і в наступ... парда момент реба вибрати"
- правда я досі не розумію як ти могла біля каміну замерзнути.....
- не знаю...... я тепло люблю.....
- ну ти так і не сказала що там у тебе за питання?
- ну це навіть скоріше прохання..
- вже цікаво.... ну кажи що в тебе там...
- де там - пошуткувала Олена.
- нуууууууу кажи давай.
- добре - Олена набрала у легені більше повітря і на одному подиху сказала....... - Розкажи мені будь ласка про себе
- Олен ну ти ж знаеш....
- ні Віть про тебе я знаю мало........ ти ніколи не розповідав про дитинство своє... сім"ю.......
- ти пам"ятаєш що ти мені сказав одного вечора?
віктор напружено думав... він не міг згада ти коли це він про минуле говорив
- ну тоді памятаещь у неділю....
- ну я багато чого сказав.... хоча і зараз можк це повторити...... я люблю тебе...
усмішка торкнулася Оленених губ. - я тебе теж дуже люблю але не це..... розумієш ти сказав.... ну..........
- Олен чого боїшся нас ніхто ж не почує.... кажи....
- ну.....
"ну чому вона а так соромиться тягне.... невже я їй тоді ще щось сказав ні не міг..... ага якраз не міг він.... хоча по діях мої це було хрозуміло але ж слова завжди... і
тому вона наступного дня так уникала мене.... я ж не говорив....чи...... так у мене тоді криша точно поїла..... ну ..... і....... може вона чекає знов цих слів.... тому так
смущається..."
- Віть ну розумієш...... тоді було дуже гарне признання... просто одні твої слова мене на....
- Олен...... ну чого ти боїшся - "чорт таки сказав.... і що зараз... я ж бачу що вона... не ..... чорт чорт...... аааа...... якого я сюди прїхав" .- ну сказв я що дуже .......
- віть ти про що? - щось їй зараз підсказало що вони думають і говорять зовсім про різні речі.... Олена просто боялася його образити своїм питанням....... а він явно
почав соромитися і це якось її насторожило.....
- Олен ну я розумію що ти просто буула неготова дотих слів але ж ти зрозумій вони не мають на тебе давати просто..... ну я не видно тоді не стримався....я не хотів
тебе лякати... ну як же пояснити..... - добре що Віктор не бачив очі олени а вона його ...... того що до неї почав доходити смил того про що він говорить.... а може й
не повністю але в очах вже поселилися смішинки.... а від виду його очей влна б точно розсміялася.... того що такої розгубленості.... вона давно не бачила в його
очах.... ну тільки тоді давно коли він після Лужників їй у почуттях признався....
- Віть ро... - але Віктор не чув її він просто намагався все пояснити і перебив її.
- Олен ну можливо ти рано почула такі слова....... справді я не хотів.... але .... ну просто розумієш я сказав те що відчував .... і відчуваю досі......
- ти про що? - все таки іноді дуже погано коли нас покидає розум і ми віддаємось почуттям..... особливо якщо це страх.... вона забула що тільки що розуміла куди
хиле Віктор... забула що хотіла познущатися трошки з нього.... зараз вона злякалася що ті слова вні не хотів говорити.... що.... от так іноді ми не можем дослухати
людину.... або застерігти і вже сказати про що йшла мова.... а дозволяємо робити помилки... поки що віктор їх не зробив але міг... якщо він відмовиться від слів.....
якщо олена його переб"є - якщо ти вважєш що не мав нічого казати що.... - образа в її голосі чулася образа... що налякало віктора
- Олен.... ну почекай я про те що мав нестриманість сказати що я ..... хочу тебе...... я розумію що тебе це на лякало.... я чесно не хотів тобі це говорити не хотів щоб ти
боялася але емоції. не видно не зміг стиримати і са мне помітив як це сказав.... - поступово до Олени таки дійшов сенс сказано..... і того що вона по дурному повела
себе "хотіла познущатися з нього..... а сама вже накрутила себе...... невже це всі закохані розум втрачають..". через декілька хвилин Олена повністю зрозуміла
ситуацію і засміялася......
- я не зрозумів..
- Віть.... - Олена намагалася говорити через сміх... - ти не правильно мене зрозумів я не про це.... до того ж ти такого не говорив.....
- нічого не розумію..... що я не говорив....
- ой...... а я думаю що ти так зажався.... налякав мене..... я ж думала що все вбю тебе........ - далі продрвжувала сміятисчя Олена.
- Олен я тебе прошу поясни
- я говорила зовстім не про це розумієш ти не казав мені що хочеш мене.... - після цих слів вона залилась краскою... але абсурдність ситуації.... далі її смішила
- ну тоді я не розумію чого ти так мялася.....
- я образити тебе не хотіла.... просто ти сказав що я луч надії розуміешь. - олена вже стала серйозною. - і зрозуміла що в житті у тебе було багато труднощів... і хотіла
поросити щоб ти мені розповів про них
- ой йолки.......да - Віктор сам став сміятися......... "да правильно кажуть кого що болить...... ну я дав.... влна мабуть подумає що я..... да ну. яка тепер різниця..... до того
ж я справді вже ж дуже її хочу... але вона не готова......" - от тепер справді вибач...... ядурак......
- та нічого. - олена повернулася до нього лицем..... - я мала нормально спиати а то тут розвела .... ну кажуть як спитала так відповів... - Олена почекала поки він
заспокоїться - ну так що?
- з чим?
- розповіш.
- так - Віктор відразу змінився в лиці і очі його сали сумними Олена це помітила... не стал більше нічого казати а тільки прижалася до нього ближче й поклала голову
наплече прижавшись лицем до його шиї.. - відчого він ще більше напрягся але Олена поки цього не помітила.
мечтать не вредно, вредно не мечтать...
|
| |
| |
| Jane^Air | Дата: Четверг, 16.07.2009, 23:51 | Сообщение # 130 |
Новичок
Группа: Проверенные
Сообщений: 4
Награды: 0
Репутация: 32
Статус: Offline
|
Привіт)))як справи???що нового???вирішила зайти на кілька хвилин...продовження як завжди чудове))дуже потішило, що ситуація з мамою закінчилася добре))а от з минулим Степнова дуже заінтригувала...не уявляю, що ти там придумала...так, що чекаю з нетерпінням)))
|
| |
| |
| Галка | Дата: Четверг, 16.07.2009, 23:56 | Сообщение # 131 |
|
Живу здесь
Группа: Проверенные
Сообщений: 4085
Награды: 105
Репутация: 561
Статус: Offline
|
Jane^Air, привыт
у мене все добре)))
як ти))))
Quote (Jane^Air) продовження як завжди чудове))
зайка дякую)))
Quote (Jane^Air) дуже потішило, що ситуація з мамою закінчилася добре))
дуже рада що сподобалось)
Quote (Jane^Air) а от з минулим Степнова дуже заінтригувала...не уявляю, що ти там придумала...так, що чекаю з нетерпінням)))
) зараз буде прода хвилиночку)
мечтать не вредно, вредно не мечтать...
|
| |
| |
| Галка | Дата: Пятница, 17.07.2009, 00:01 | Сообщение # 132 |
|
Живу здесь
Группа: Проверенные
Сообщений: 4085
Награды: 105
Репутация: 561
Статус: Offline
|
Віктор почав свою розповідь.
- Олен колись у мене була чудва сім"я навіть велика. ми жили четвером я мама пап і моя сестра. вона була старша мене на три роки. жили здаеться не погано як
на ті часи. тато мій був вчителем фізкультури. коли мені випонилося три роки мам пішла з сім"ї причину я так і не знаю... вона просто пішла залишилила нас з
Олею на тата... ну чесно я погано пам"ятаю ті часи... як потім Оля розказувала я це тяжко переживав... але про маму ми тільки один раз розмовляли. минуло
десять років з того моменту як пішла мама. Олені тоді поставили діагноз рак кістково мозку... потрібна була пересадка... допомогти могла тільки мама. - кожне
слово давалося Віктору важко Олена це вічувала і тоу вже повністю розвернулася до нього лицем і обійняла. чомусь їй здавалося що це ще не все і найгірше по
переду. -лікарі нам дали на це рік але тато її не знайшов... сестра тоді змінилася дуже....... на неї було страшно дивитися... я ніколи не забуду якою вони
поверталася з лікарні.... це вже не була та иттє радісна дівчина попри прогнози докторів вона прожила ще два роки в кінці весни вона померла.... тоді батько
почав пити і сердце не витримало такої кількості алкоголю ну і після нового року помер... тоді ще були закони такі... ну мене відддали в дит будинок не розумію
чому і досі я міг спокіно прожити й сам.... тоді в дитбудинках тяжко жилося... після того як я залишився сам я собі пообіцяв що більше ніколи не довірюсь людям
а точніше не розкриюсь... ну а професію я вибрав через батька він з дитячих років привив мені любов до спорту... от з того часу я віддалився від всіх друзів...
тепер тільки знайомі... і то спілкуюсь ними рідко.... хоча останній час як мені здається з"являються і друзі... от тільки ти перша кому я все це розповів ось така
історія. - Олена нічого не відповіла на це на її очах блищали сльози. вона чула скільки болі в його голосі... вона вже десь і жалкувала про те що спитала але
прекрасно розуміла що віктору самому стало трошки легше після розповіді але так же відчувала що з роками біль не стихла... просто він навчився з нею жити.....
вони обійнявшись просиділи деякий час поки Олена не рішилась сказати
- Віть дякую що розповів... я розумію що для тебе це було тяжко дуже... я хочу щоб ти знав що я від тебе нікуди ніколи не дінусь... ти можешь мені довіряти... а друзі
вони справді у тебе зявилися... це всі Ранетки... ти спочатку був нагим вчителем а тепер друг правда не для всіх... для мене... я тебе дуже люблю... не закривайся в
собі... не давно ти мені сказав що тепер всі проблеми спільні..... це ж саме і я хочу сказати тобі... тепер щоб не сталося ми разом... і все вирішувати будем разом... тому
обіцяй що ти будеш розповідати мені про свої проблеми... ну я розумію що вирішувати ти мені їх не даш... але розповісти можна так легше бути... я не памятаю хто
це сказав але горе розділене на двох тільки пів горя радість розділена на двох це подвійна радість (с). я вважаю дуже правильні слова... навіть не так тепер я це
завдяки тобі точно знаю. - Олена поцілувала Віктора обережно ніби могла його злякати.
- Оленко.... відки ти така хорша...дякую за все.. - сказав Віктор і більше цього вечора не було сказано ні слова аони просто сиділи обійнявшись.
Віктор був рад що відкрився їй.
наступні два дня вони просто вітдихали гуляли Олена ще інколи згадувала йому те недорозуміння що сталося в пятницю ввечері але вони обидва спокійно
сміялися над тим що сталося хоча Олені було не пособі... тоді ці слова їй принеслиполегкість так як вона вже накрутила себе... за що не раз себе сварила... а
от тепер згадка про ті слова викликала не тільки усмішку а й ще якісь зовсім ще не відомі їй відчутття... вони були приємними і подобалися Олені але водночас
і лякали її... але вона ці відчуття поки відправляла далеко від себе. до дому вони повернулися в неділю ввечері так як в понеділок канцкули вже закінчувалися.
три неділі пробігли дуже швидко Олена з Віктором багато зустрічалися гуляли по вечорам. Степнов частенько заходив до них на репетиції до діда до дому
фантаст знову долучив його до написаня книги і тому Олена часто сиділа разом з ними. Мама Олени Віра стала частіше дзвонити якби можна було вони б часами
розмовляли а так більше через інтернет листи відправляли. як дізналася Олена від матері дізналася що батько мало що знає тільки те що у них з матір"ю
відбулася розмова і вони все вияснили. більше нічого було вирішено не говорити... поки що навіть про все те що розповіла Олена про своє життя .
мечтать не вредно, вредно не мечтать...
|
| |
| |
| karolina | Дата: Пятница, 17.07.2009, 23:29 | Сообщение # 133 |
|
Общительный
Группа: Проверенные
Сообщений: 266
Награды: 22
Репутация: 160
Статус: Offline
|
Галка, сонечко, продки твої скопіювала, пізніше почитаю. коменти завтра, ок?
|
| |
| |
| Галка | Дата: Пятница, 17.07.2009, 23:44 | Сообщение # 134 |
|
Живу здесь
Группа: Проверенные
Сообщений: 4085
Награды: 105
Репутация: 561
Статус: Offline
|
Quote (karolina) коменти завтра, ок?
ну звичайно ок)
мечтать не вредно, вредно не мечтать...
|
| |
| |
| karolina | Дата: Суббота, 18.07.2009, 20:29 | Сообщение # 135 |
|
Общительный
Группа: Проверенные
Сообщений: 266
Награды: 22
Репутация: 160
Статус: Offline
|
Quote (Галка) - Олен.... ну почекай я про те що мав нестриманість сказати що я ..... хочу тебе...... я розумію що тебе це на лякало.... я чесно не хотів тобі це говорити не хотів щоб ти
боялася але емоції. не видно не зміг стиримати і са мне помітив як це сказав.... - поступово до Олени таки дійшов сенс сказано..... аахахахаха, мужики жирафи усі - як один))) у кого що болить - це точно)))
історія про його минуле дуже вразила мене.
Галочко, ти молодчинка!!! Я вже так звикла до фіка українською, що навіть дивно читати російською)))
|
| |
| |
