Сериалы онлайн

Лена тим часом ішла у бібліотеку і відчуття того, що зараз щось станеться її не покидало. Коли вона готова була зайти до кабінету. Її окрикнув Ігор Ілліч.
- Кульоміна! Зачекай.
- Добрий день Ігор Ілліч.
- Привіт. Слухай пішли краще до класу історії, а Светочка сьогодні дуже нервова.
- Вона просто мабуть вже чула, що я така, "погана", зустрічаюсь з Гуцулом і обманюю Віктора Михайловича.
- Лен, ну ти чого не переживай все можна поправити.
- Угу. Знати б де зараз… - Лена не договорила. Вона дуже хотіла дізнатися де зараз Степнов, і що зараз робить, але в голос не наважувалась це сказати.
- Хто де зараз? – не зрозумів Разказов.
- Та так ніхто, зараз це не важливо. То про, що ви хотіли зі мною поговорити?
- Не тут пішли у клас. А то зараз ця "Канарейкіна" суди прибіжить і не дасть спокійно поговорити.
- Ігор Ілліч. – з вдаваним докором промовила Лена, але їй сподобалась прізвище Калерії. Це була ще та гримза.
- Лен тільки ти "не кажи" нікому про цю "обмовку" – попроси в Расказов. Хоча Лена зрозуміла, що він мав на увазі. Про це прізвище говорити можна, а от від кого воно пішло нікому знати не варто.
За своїми роздумами Лена навіть не помітила як вони увійшли до класу.
- Лена, ау, ти де? – ніяк не міг достукатися до свідомості Лени Расказов.
- А що. – відповіла Лена, ніби з просоння – Вибачте, я замислилася.
- Та нічого просто більше так не роби. А то якось дивно до себе говорити.
- Так про, що піде мова?
- Ну для початку розкажи, що сьогодні сталося. І якщо можна з яких причин?
- Добре, тільки це довга історія.
- Нічого у мене час є.
- Ну тоді слухайте.
- Після того як Віктор Михайлович звільнився… - почала Лена.
- Вибач, я переб’ю але до чого тут це?
- Ви слухайте і все зрозумієте. Так от після його звільнення я багато думала й впевнилася у тому, що й так знала. Розумійте … - Лена набиралася мужності, щоб це сказати в голос. – розумійте… Віктор Михайлович мені не байдужий. Невже я змогла це сказати, аж на душі легше. Так от але коли я позбулася всіх своїх страхів. А найбільший з’явився після того, як Степнов вдарив Гуцула. Мені тоді здавалось, що він може й мене вдарити якщо буде щось не так. Ну що тут можна сказати – дурна. А зараз пізно, щось змінювати він навіть, ну наскільки я знаю, до дідуся не приходить і не дзвонить. А потім Гуцул мені розповів про свої почуття. Я тоді не хотіла його обламувати і чим пом'якши пояснила, що у мене до нього тільки дружні почуття. Я тоді думала він зрозумів … а виявилось, що ні. Ми з ним продовжували спілкуватись, я пару раз сходила з ним у кафе. Але я не підозрювала, що він думав ніби ми зустрічаємось. Я навіть не затримувалась бо не хотіла, щоб він мене проводжав, пам’ятала його слова. А вчора він запропонував піти у кафе яке недавно відкрилось. Я не відмовилася, набридло сидіти вдома, але мені прийшлось піти раніше, і про що вони говорили з дівчатами я не знаю, але сьогодні вони мене звинуватили в тому, що я мучу Віктора Михайловича і зустрічаюсь з Гуцулом. І як воно між собою пов’язано, я досі не збагну. Так от вони привели мене і Гуцала і почали говорити причому довго, потім Ігор Гуцулов підтвердив, що ми зустрічаємось. Ну тут я не витримала розвернулась і пішла. Поки йшла додому з’явилася ідея допитати діда і дізнатися де зараз Стенов. Але тут подзвонили ви і ось я тут. Це все якщо коротко.
- Зрозуміло. Ну думаю знайти Віктора це тільки пів біди поговорити з ним буде тяжче. Але як переконати твоїх подруг, що ви з Гуцаловим тільки друзі я не знаю треба подумати.
- Не треба нічого робити і нікого переконувати – прозвучав голос Лери дещо приглушений звуком відкриття дверей.
- Дівчата ви що підслуховували? – Расказов, вже був готовий прочитати їм нотації про те, що підслуховувати погано.
- Ні, звичайно, - бурилася Лена. – ми тільки прийшли і вже збиралися заходити як почули ваші останні слова про нас.
- Так чому вас не потрібно ні в чому переконувати? – спитала Лена, яка не розуміла чого думка її подруг так швидко змінилась.
- А тому, що я згадала нашу розмову місяць тому, і ми дещо прижали Гуцула і він нам все розповів – пояснила Наташа.
- До речі він просив у тебе пробачення. – додала Аня.
- І ми теж хочемо вибачитися. – докинула Женя.
- Ми були неправі. – сказали всі четверо.
- Ладно забули. Все добре. – відразу все пробачила Лена.
- Ну от і добре одна проблема вирішена – підсумував Ігор Ілліч не приховуючи своєї радості за те, що дівчата помирилися. – ну, що Лен будемо вирішувати інше питання.
- Ви мені допоможете?!
- Звичайно.
- Але ваша проблема завтра – втрутилася Лера. – розумієш тут ми знайшли людину з якою тобі слід поговорити. Ми домовилися з нею сьогодні зустрітися в одному кафе. Правда, що ти там будеш ця людина не знає. Але якщо, Лен, ти підеш з нами то не пошкодуєш. Ну, що скажеш.
- Ну я не знаю в принципі… - Лена почала відповідати але її перебив Раскозав.
- Лен ти йди, а я буду намагатися знайти його. Піду до твого дідуся його розпитаю, якщо ти не проти. Сьогодні все одно поговорити не вдасться.
- Добре дівчат, я іду.
- Ура! Але спочатку зайдемо до мене тобі доведеться перевдягтися. Для тому ресторані дрескод. – вирішили попередити подругу Лера.
- Ресторан… - Лена була у шоці.
- Так, так. Тому ти йдеш до мене вже, а дівчата збігають додому і до нас приєднаються. Так у нас мало часу, пішли. – підганяла усіх Лера.
- До побачення! Попрощалися з расказовим всі п’ятеро і пішли.
- До побачення, дівчата. – відповів у слід їм Ігор Ілліч.