мы с одним другом долго не могли найтись в аське.. живём в разных городах.. вот и оставляли друг другу послания в стихах.. не судите строго.. там сплошная импровизация)) Фрик:
Вот сижу я на диване
асю нервно созерцаю
Нет ли Оли здесь в он-лайне
видеть я её желаю.
Вот попытка, вот другая
нет подруги хоть и плачь.
Где же ты моя родная
нужен щас мне срочно врач.
Минута - час, тебя всё нету
облик твой меня б согрел,
Ты наверно бродишь где-то
одиночество же мой удел.
Я:
ты прости. так получилось
я ответить не смогла.
планы резко изменились
в интернет я не пошла.
Я сама сейчас мечтаю
в аське вместе посидеть.
Без тебя я тут скучаю .
В институте дребедень.
Я приду, тебя увижу -
на душе станет теплей.
и представим как мы вместе
бродим в тишине аллей.
Фрик:
ось до асі я добрався
і послання прочитав,
а тепер собі зізнався:
за тобою заскучав...
Поняв я, шо ти ща біззі
В універі шняжно щось.
не сумуй, живем ж не в лісі.
Все получиться якОсь.
Ось хвилину уявляю
що алеєю пливе
я з тобою там блукаю
і розмова там живе.
ми говОрим, все так тихо
там немає часу й меж
і проблеми, всяке лихо
все зника у тіні веж.
ти забула про навчання
про роботу - я забув
маєм час ми до світання
вітерець легкий подув...
що ж розбудить з цього сна??
ти скажи, бо я незнаю...
може то така весна..
Може трішки раю...
Я:
як прокинутись незнаю
та й не хОчу взагалі.
вдень тебе не відшукаю..
краще бути у ві сні.
там, де ми у двох з тобою
ходимо серед тіней.
де немає кривди й болю,
де панує цар Морфей.
Хочу я тебе зустріти
не в ві сні, а на яву.
щоб було яскраве літо.
може трішечки раЮ...